Василь Черепанин
Червень 2003

Альтерглобалісти: спротив системі

1

Важко сперечатися з тим, що глобалізація є об’єктивним процесом, незворотнім і суспільно зумовленим. Але такого пояснення не досить, аби зрозуміти специфіку цього явища: так можна окреслити будь-яку подію, що відбувається в будь-який історичний період; тимчасом маємо справу з феноменом, притаманним винятково двадцятому і, звісно, двадцять першому століттям, а зовсім не з ущільненням в економіці та політиці, яке триває п’ять тисяч років, – хоч саме це часто і стверджують. У широкому сенсі глобалізація – це справді давній процес (великі географічні відкриття, загальна світова колонізація), але нові соціокультурні умови після Другої світової війни надали йому нового змісту: це не глобалізація людства, а глобалізація влади. І вона має точний рік народження: 1980-й, коли було укладено Вашинґтонську угоду про лібералізацію торгівлі. Відтоді світом керують, не зважаючи на кордони національних держав, три головні фінансові інститути: Всесвітня торговельна організація, Світовий банк і Міжнародний валютний фонд, – тобто люди, яких ніхто не обирає та не контролює. Їхня мета – створити спільні умови торгівлі. Задля цього необхідно змінити трудове й соціяльне законодавство, не зупиняючись перед зменшенням соціяльних ґарантій (у 1960-х роках лейбористський уряд Великої Британії впроваджує безкоштовну освіту, а теперішній лейбористський уряд Тоні Блера її скасовує), падінням рівня заробітної плати, витісненням національних виробників, скороченням робочих місць. У ширшому розумінні час виникнення сучасної глобалізації починається після Другої світової війни, коли капітал переріс межі державного апарату. Практично це означає знищення міжнародного права – його більше не існує, як, по суті, немає й суверенних держав (їхня незалежність стає дедалі умовнішою). Міжнародне право обслуговує тільки волю світового капіталу: Америка чи НАТО вже не потребуватимуть рішення про санкції, якщо їм забагнеться провести якусь військову операцію. Після краху радянської системи зникла противага Заходу, і глобалізація пішла на повну силу.

Глобалізацію зумовили об’єктивні обставини, що є головними ознаками XX століття: інтернаціоналізація, світовий поділ ринку, транснаціональні корпорації. Глобалізація є тим етапом розвитку капіталізму, коли основні суб’єкти – ТНК – впливають практично на всі сфери життя. Домінування транснаціональних корпорацій означає посилення неоколоніялізму, збільшення залежности від диктату монополій, адже капітал всепроникний: накидаючи певні стандарти поведінки, ТНК нівелюють національні особливості й зводять людину до функції глобального споживача. Україна теж потрапила у світовий поділ праці, її місце наперед визначене, а заклики «наздогнати» високорозвинені країни в сучасному світі абсурдні й безпідставні. Саме тому антиглобалістичний проєкт зактуалізований в Україні попри всю його нерозголошеність.

Глобальна система проникла у стільки сфер життя, що способів протидії їй залишилося небагато, а за таких обставин спротив є неминучим. Аж ніяк не виправдовуючи насильство, яке чинять антиглобалісти (громлячи банки, мерседеси й макдональдси), необхідно мати на увазі, що способів оприлюднити свої думки вони майже не мають. Скажімо, медії спотворюють їхню позицію надзвичайно, продукуючи потік абсолютно непритомних публікацій і відеосюжетів, і, можливо, саме завдяки незрозумілості створена картина збуджує певний інтерес на обивательському рівні, породжуючи певну публіку, котра прагне цю тему обговорювати, хоча майже нічого в ній не розуміє і не хоче зрозуміти. В Ґенуї антиглобалісти 90% часу витрачали на спілкування, а в медіях фігурували тільки бійки. Якби владні еліти усунули таку інформаційну політику, вдалося б уникнути багатьох побоїщ, – але можна припустити, що саме такий розвиток подій і потрібен «глобалістам», адже на його тлі можна декларувати власну демократичність, заразом посилюючи поліційні заходи.

Антиглобалісти намагаються не тільки протистояти глобалізації, а й...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!