Іван Химка
Травень 2005

Антисемітизм, діялог, самопізнання

Я з великою цікавістю прочитав есей Софії Грачової та відповідь Ярослава Грицака, бо ті самі питання виникали й дебатувалися і в середовищі північноамериканської української діяспори. З цього погляду я хотів би висловити кілька міркувань щодо проблеми, добре проаналізованої в статті Софії Грачової: проблеми діялогу.

Колі мені нещодавно випало взяти участь у дискусії про тяглість антисемітизму серед української діяспори, один із головних моїх опонентів, Мирон Куропась, заявив, що я не маю права торкатися цих питань, бо мені, на відміну від нього, бракує досвіду діялогу з євреями, тож я не усвідомлюю, наскільки це марна річ.

Авжеж, проєкт українсько-єврейського діялогу виявився марним. Він був приречений завзнаки. Цьому діялогові, як зазначає Грачова, бракує співрозмовника: бо хто такі «євреї»? (І, відповідно, хто такі «українці»? Чи зараховуємо до них українців у Чикаґо? Львові? Донецьку? Хто вправі виступати від їхнього імені?)

Українсько-єврейський діялог започаткували певні українські громадські діячі. Чого вони сподівалися досягнути? З одного боку, вони хотіли, щоби євреї визнали факт гноблення українців совєтською владою та, зокрема, Голодомор як геноцид, рівний Голокостові, коли не страшніший за нього. Особисто я вважаю таке змагання за право називатися жертвою образливим і принизливим та не думаю, що в суперечці за звання найбільших в історії невдах можна чогось досягнути. Але про це трохи далі.

Мабуть, завжди існуватимуть такі євреї, що розглядатимуть будь-чиї претензії на статус жертви як зазіхання на пріоритет їхньої власної трагедії, пережитої у XX сторіччі. На жаль, лише цих євреїв наші розчаровані діячі готові визнавати євреями. Лише їхні висловлювання поширюють друковані й електронні медії діяспори як зразок того, що думають євреї. З другого боку, я не подибував у цих медіях жодних згадок про Ен Еплбаум, яка виявила свою єврейську ідентичність у блискучій і глибокій книжці про Східну Европу й Україну – «Between East and West: Across the Borderlands of Europe» (1994). Пізніше у книжці «Gulag: A History» (2003), на яку відгукнулися всі чільні часописи англомовного світу, вона винесла вердикт злочинам совєтської влади проти людства. Яко кореспондентка «Washington Post» вона була однією з найпослідовніших поборниць Помаранчевої революції. Чим не приклад того, що думають євреї?

Звісно, проблема полягає в живучості діяспорного антисемітизму: речниками єврейства вільно вважати лише тих євреїв, які відповідають успадкованим неґативним стереотипам.

Іншу складну проблему діялогу пов’язано з тим, як українська сторона уявляла його перебіг. Українці вважали, що вони спростують уявлення про себе як антисемітів, які співпрацювали з нацистами в роки Другої світової війни, а євреї, своєю чергою, перестануть їх у цьому звинувачувати. Досить вербалізувати це сподівання, аби зрозуміти, що воно було приречене на провал. Передумовою змістовного діялогу мала би стати спроба діяспорних українців критично осмислити своє минуле, відмовившись від культу героїв, мучнів і жертв. Спроба ця передбачала б осмислення ролі українців як співучасників злочинів проти людства – на службі в нацистів, у апараті компартії чи у складі власних повстанських формувань. Але українська громада в Північній Америці надто переймалася наративом власного ожертовлення, щоби шукати у своєму минулому злочинців.

Переконаний: ми потребуємо не діялогу, а самопізнання. І мені передовсім залежить не на євреях, а на українцях: нехай про євреїв турбуються самі євреї. Мені йдеться про шкоду, яку антисемітизм завдає нашій розумовій діяльності та нашій моралі.

Тривожним симптомом інтелектуального занепаду діяспори є дедалі виразніша тенденція звинувачувати євреїв у злочинах совєтської влади. Авжеж, історію легше зрозуміти, якщо, шукаючи кореня зла, дійти елементарного пояснення: в усьому винні євреї. Або росіяни. Або німці. Насправді природа таких масштабних трагедій, як Голокост або Голодомор, є...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!