Кшиштоф Чижевський
Переклад: 
Дзвінка Матіяш
Серпень 2015

Бараньчак – горизонт, який розширюється

Бараньчак помер. За якийсь час уже ніхто не йнятиме віри, що ця Атлантида існувала — людина з-поза меж, визначених можливостями людських сил і владною системою. Так, як затоплений платонівський континент, на якому існувала чи не існувала цивілізація, досконаліша за нашу, його справа глибоко занурюється в нашу культурну пам’ять і закликає практикувати у-топію (так записував це слово Пауль Целян, наголошуючи, що йдеться про прагнення знайти місце, може, й недосяжне, але таке, що реально існує). Завдяки титанічній перекладацькій праці Бараньчака англійські поети-метафізики і канон американської поезії польською мовою стали живою точкою відліку для інтеліґенції Центральної Европи. Його поезія була голосом демократичної опозиції в Польщі. Часом звучали побоювання, що з огляду на свою політичну заанґажованість вона промине разом із комуністичним режимом. Однак ні — вона промовляє з такою ж силою у світі ліберальної демократії, і не лише тому, що містить живе метафізичне зерно, а й тому, що, попри всі ілюзії, ми не живемо в епоху кінця історії, а свобода й надалі неможлива без солідарности. Ми повертаємося до Бараньчака і задля його проникливих есеїв, що оголюють поневоленість мови владою і достовірно поєднують етику з поетикою.

Станіслав охоплює горизонт поглядом із-за великих окулярів, що дивиться правді у вічі, думкою опору й недовіри, серцем. Горизонт — це сувій людського життя, як папір із подрібнених рослинних волокон. Поет розгортає його на всю ширину плечей і далі. Так він і жив — на всю ширину своїх плечей і далі. А його плечі могли багато вмістити — як і годиться істоті добродушній, але й із показною статурою.

Таким я його й пам’ятаю іще з перших зустрічей у Познані в середині 1970‑х років. Тіло у нього було збудовано радше так, що йому камінь під долото класти, а не вистукувати маленькі літерки на машинці. Перші збірочки поезій вміщались у нього в долонях. «Korekta twarzy» («Коректура обличчя») постійно губиться у мене на полиці, майже невидима. Іще менша у моїй бібліотеці збірочка «Ja wiem, że to niesłuszne» («Я знаю, що це неправильно »), що вийшла у підпільному видавництві «KOS». Маленькі збірочки віршів, які під час читання, декламації, на авторському вечорі поет із безкомпромісним голосом неабиякої сили незґрабно затискав у п’ятірню. Не в кулак, що б’є наосліп, а саме у п’ятірню, про яку кажуть, що її можна прикласти до другої п’ятірні на знак боротьби за спільну справу. Зустріч із Бараньчаком розпочиналася з довірливого погляду, що приймає світ і людей, але досить йому було розгорнути вірші у долонях або почати говорити, — як на зустрічі з редакцією самвидавівського часопису, де публікувалися тексти, яких не взяли у видання «Zapis», або на лекції про поневолення мови, — і ми разом із ним опинялися в просторі агону, де мова набирає сили опору й боротьби за достовірність свідчення. Власне, ця переміна малого й сердечного в лезо гострої іронії та нонконформізму виявляла першу рису харизми, що мала такий потужний вплив на душу молодого познанського декламатора. У нього були «гострі ребра, що рвуть оксамит». Святі слова з вірша «Зворушення » («Wzruszenie»), який розпочинав дебютну збірку «Korekta twarzy».

Тоді, тобто в Польщі десь середини 1970‑х, не все було спотворено рабством. Існував простір, у якому культивували екологію культури, були якісь паралельні світи, де розквітали справжні скарби вільної думки й творчої експресії. У Познані, нашому спільному з Бараньчаком місті, це виглядало так: у крилі Палацу Культури, який зветься нині Центр Культури «Замок », була Годинникова Вежа. У самому її низу, в підвалі, містився студентський клуб «Od Nowa». На самій горі висіла балка, подірявлена могутніми бронзовими дзвонами, ще від часів пруського цісарського замку, що їх під час війни позривали, а потім порубали на шматки (із цих дзвонів було відлито, зокрема, пам’ятник Тадеушеві Костюшку). А посередині містилася так...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!