Володимир Кулик
Червень 2002

Без конвою

Оскільки Микола Рябчук, критикуючи статтю й позицію Вадима Дивнича, раз у раз посилався на мій торішній текст у «Критиці», редакція попросила мене відповісти. На відміну від Дивнича, мені не надто приємно підтримувати цю розмову. Свою позицію щодо торішньої правописної, з дозволу сказати, дискусії в медіях я вже висловив, а щодо самого правопису та пропонованих змін у ньому – і не вважаю за потрібне висловлювати, бо не фахівець і не хочу сам діяти всупереч бажаним правилам гри. Захищатися від кожного більш чи менш некоректного посилання на мої тексти також не маю наміру, до того ж Рябчук нічого явно не спотворив, а наполягати на власному тлумаченні надрукованого не випадає. Найголовніше, я збирався, за своєю згубною звичкою, відмежуватися від підтримки, тобто пояснити читачам, що з мого торішнього аналізу не випливає слушність Рябчукових закидів Дивничеві, принаймні не всіх, – а тепер, прочитавши Дивничеву відповідь, мушу додати власних закидів на його адресу. Залишається тішити себе сподіванням, що я не тільки дотримаю дану редакції обіцянку та підтримаю дискусію на сторінках «Критики» (якщо задля цього не треба нехтувати зазначених вище міркувань, то я вважаю дискусію явищем позитивним), але й, критикуючи обговорення (навколо)правописної проблеми в текстах колеґ, окреслю кращі шляхи такого обговорення. Може, саме задля цього й варто давати обіцянки.

Почну з Дивнича – з огляду на очевидну неадекватність його позиції й арґументації не лише боротьбі за владу та мову в справжній Україні (завдання, яке ставить Рябчук і яке треба виконувати, коли є змога, у «ворожих» чи, ймовірніше, «нейтральних» медіях), а й дискусії між своїми в Україні літературній (завдання, яке ставить собі сам Дивнич і яке цілком доречно виконувати в «Критиці»). Мені подобається, що він одверто заявляє про свою неприхильність до ліберальної ідеології (тобто її незагальнолюдськість), хоч і не подобається, що соромиться назвати свою ідеологію на ім’я український націоналізм. Але я не розумію, чому з усіх інших ідеологій для нього найважливішою є та, яку сповідує «Донецкий кряж», і навіщо робити Ковальова й Поповича однодумцями Сєліжарова й Ґордєєвої – не так за подібністю їхніх поглядів, як за відмінністю від Дивничевого. Навіщо, задекларувавши на початку визнання засад лібералізму «як найменш поганих з-поміж усіх інших», наприкінці ототожнювати його з російським націоналізмом, засади якого для Дивнича, схоже, найгірші. Нарешті, я не розумію, чому Поповичів заклик викладати російськомовним дітям українською мовою всі світові літератури, за винятком писаної їхньою рідною мовою, є ідіотизмом, а Дивничеве перекладання в українському тексті всіх російськомовних цитат, за винятком тих, які йому особливо осоружні, – функціональністю. Або, інакше кажучи, чому наше небажання вчити Гоголя «мовою конвою» сповнене найвищого глузду, а таке саме їхнє (бо ж вони можуть і не вважати, що українська держава насправді дбає про них і їхню мову з літературою) зумовлене браком інтелектуальних ресурсів.

Утім, я захопився й відійшов од головної думки. А хотів сказати, що варто не лише самому не робити того, за що критикуєш інших, а й, головне, намагатися не шкодити своєю критикою дальшій дискусії. Врешті, просто думати, що хочемо довести й чого домогтися. Викрити російський націоналізм і антиукраїнську упередженість Сєліжарова й Ґордєєвої та вилучити їх із числа леґітимних учасників дискусії про правопис нашої мови? Чи варто старатися? Спонукати Поповича не дискутувати в «Критиці», а ощасливлювати своїми сентенціями «Кіевскій телеграфъ», як Ковальов? Чи не варто замислитися, а хто ж тоді дискутуватиме? Якщо коло дискутантів обмежити ліберальними й неліберальними українськими націоналістами, то й предметом розмови мала би бути лише доречність...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!