Роман Сербин
Червень 2012

Боротьба Івана Химки з «українськими мітами»: хибні методи

Останнім часом професор Іван-Павло Химка поборює те, що він називає «українськими мітами про травматичні чинники XX століття». Своє бачення власної місії він висловив 28 травня 2011 року у промові в Університеті Альберти. На жаль, цю Химчину працю (її скорочена версія доступна в інтернеті під заголовком «Interventions: Challenging the Myths of Twentieth-Century Ukrainian History») важко назвати доброю історією трагічних подій, а його аналіз мітів, тими подіями породжених, не вільний від хиб. Такий підхід не сприяє ні встановленню історичної правди, ні формуванню позитивних мітів національної консолідації, критичних для молодих незалежних держав, як-от Україна, – він радше здатний підживлювати антиукраїнські мітології.

Химка вважає, що він – і як науковець, і як публічний інтелектуал – несе відповідальність та моральний обов’язок змагатися з тим, що він трактує як міти, а завдяки своїй «самоідентифікації як українця» може робити це «зсередини». Два «стержневі», на його думку, міти, які спричинили його обурення, це а) твердження, що голод в Україні 1933 року був геноцидом і б)заперечення участи ОУН і УПА у Голокості. Його як історика хвилює інструменталізація цих мітів і використання їх у парі. Химка нарікає: «Арґумент геноциду застосовують для підтримки іншої кампанії – уславлення антикомуністичного опору українських націоналістів під час Другої світової війни». Він певен, що націоналісти, тобто,ОУН i УПА, причетні до Голокосту, і тому вважає їх прославляння неприйнятним. Відкидаючи націоналістичний (на його думку) погляд на українську історію, він висновує, «що тут ревізіоністський підхід не лише доречний, але й конечний».

Таке представлення теми викликає враження дежавю, і на це є всі підстави. Кожен, хто пригадує совєтську війну з українською діяспорою у 1980-х, пам’ятає книжку Дуґласа Тотла «Обман, голод і фашизм: міт про український геноцид від Гітлера до Гарварда» (Торонто, 1987). Цей псевдонауковий трактат залишав подібне враження. Тільки його звинувачення були гучніші й наскрізь неправдиві щодо совєтського голоду 1921–1923 та 1932–1933 років. Із совєтською допомогою, повторюючи совєтську ж таки пропаґанду, Тотл звинувачував українських націоналістів у злочинній співпраці з «фашистами» та втечі на Захід, де, як біженці, вони пропаґували міт про штучний голод в Україні, щоби відвернути увагу від власних злочинів та отримати симпатії як жертви комунізму. На відміну від совєтських пропаґандистів і подібно до Химки сьогодні Тотл не заперечував самого факту голоду: поступове відкриття совєтських архівів унеможливлювало таку тезу. Подібність позицій Тотла і Химки полягає у їхньому запереченні українського геноциду й надзвичайній увазі до участи українців у Голокості.

Святкування 103-ї річниці від дня народження Степана Бандери (Івано-Франківськ, 1 січня 2012 року) Світлина Івана Фролова / УНІАН

Апелюючи до свого фаху історика, Химка пише: «Узявшись за проєкт роз’яснення історії Голокосту в Україні, я застосував щодо цієї теми звичні для моєї дисципліни процедури, серед яких вивчення первинних джерел і переосмислення, з огляду на наявні дослідження». І поряд із таким ґрунтовним академізмом він дає урочисту обіцянку «виявити істину», бо «істина є цінністю сама в собі». Це похвально. От тільки прикро, що автор, хоч і пропонує розглядати ці дві проблеми разом, зосереджує увагу на тільки одному з вибраних «мітів»: діяльності ОУН та УПА в часи війни.

Химка й не присвячує такої уваги українському геноцидові. Він каже, що його інтерес до теми голоду продиктовано дослідженнями Голокосту; цією мотивацією він і обмежується. Провівши «низку семінарів для студентів та випускників про Голокост», він мав тільки один семінар про голод 1932–1933 років. Він не заявляє, що провів широкі архівні дослідження українського геноциду або принаймні прочитав...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!