Якобус Дельвайде
Липень 2016

Брекзит: вихід, безглуздя і трагедія

Підсумки референдуму щодо членства в ЕС, який відбувся 23 червня 2016 року, приголомшили світ. «Британія похитнула повоєнний устрій і своє місце в ньому як підмурок стабільности», — такий заголовок з’явився у «New York Times». Це стало переворотом, у якому перемогла не країна, а популізм, а отже, Тоні Блер, ідеться у тому ж числі. «Сердешні англійці завдали серйозного удару Заходові, а також ідеалам міжнародного співробітництва, ліберального устрою та відкритого суспільства, до яких Англія так багато доклалася в минулому», — підсумовує історик Тимоті Ґартон Еш у «The Guardian». У «New Statesman» журналіст Ендрю Мар аналізує результат референдуму як «прихований руйнівний бунт англійського середзем’я — південних і західних передмість; урбанізованих центральних та північних реґіонів; колишніх шахтарських районів і в минулому промислових, а сьогодні спустошених міст — проти Лондона, Шотландії, Північної Ірландії і так званих еліт». Як Велика Британія примудрилася вскочити в таку халепу?

Організатори референдуму мали перед собою подвійну мету: виторгувати вигідніші умови співпраці з ЕС, особливо щодо мобільности робочої сили, і тим самим поставити мат крайнім правим еврофобам-консерваторам та Партії незалежности Сполученого Королівства. Як зазначають чимало спостерігачів, це була надзвичайно ризикована гра з майбутнім країни та ЕС. На кін поставили також сорок років британського конституційного розвитку (і 200 торгових угод, укладених у рамках ЕС, що їх Великій Британії чи її державам-наступникам доведеться укладати з нуля, не маючи необхідних кваліфікованих урядовців). І все це суто заради тактичних, партійно-політичних цілей. Ризиковану ставку зробив прем’єр-міністр, якого уповноважила система відносної більшости. «Згідно з принципом WTA (winner-take-all), людям, які з радістю програють безпеку свого народу, щастить лише раз», — зазначає політолог Дейвід Рансимен у «London Review of Books», киваючи також у бік Сполучених Штатів. Звести значно складніші проблеми — членства Великої Британії в ЕС та її майбутнього розвитку — до єдиного питання референдуму, на яке можливі тільки дві відповіді, референдуму, про який мало хто просив, — було чистим безглуздям. Кращих умов так і не вдалося виторгувати, бо лідери ЕС не були готові прийняти припинення вільного переміщення робочої сили. Ба більше, як це часто буває з референдумами, цей також виявився виплеском безлічі проблем і нарікань, чимало з яких є переважно внутрішніми і мають лише віддалений стосунок до ЕС або й не мають жодного.

Під час виборчої кампанії, що передувала референдуму, факти і засновані на фактичних даних раціональні арґументи дедалі більше затьмарювалися відчуттями і фантазіями (на що був явно спрямований крайній правий рух «VoteLeave. EU»). Неконтрольована імміґрація та (англійська) національна ідентичність стали ключовими темами. Як стверджували аґітатори «Leave», Туреччина, яка неухильно рухається до авторитаризму і подалі від европейських цінностей, незабаром вступить до ЕС і Велику Британію заполонять мільйони турків. Нацьковані шовіністичними, вкрай упередженими і брехливими таблоїдами, виборці повірили, що у Великій Британії втричі більше імміґрантів із ЕС, ніж це було насправді. «Leave» також запевняв, що економія від припинення внесків Великої Британії у ЕС — страшенно перебільшена, але широко розрекламована — наповнюватиме бюджет Національної служби охорони здоров’я (обіцянка, яку спростували відразу після референдуму). Як багато хто зазначав, виконати обіцянки «Leave» неможливо, і це стало підґрунтям для ще більших образ, гніву і сум’яття. Референдум усе заплутав і нічого не вирішив. «VoteLeave» «провів одну з найганебніших кампаній, що їх ця країна тільки бачила», — випалив теоретик конституційного права Майкл Дуґан. Дехто, з-поміж них письменник Кадзуо Ісіґуро, вражений брехливістю і ксенофобією «Leave», закликав до проведення другого референдуму. Проте інші...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!