Ольга Кирилова
Серпень 2008

Час, віднайдений у лабіринті

In fact, nothing happens there and there is no story, only empty spaces and false actions. Анотація до фільму Еліяне

Ліма «Джинн»

(за твором Алєна Роб-Ґріє)

Його називали «другим Набоковим». Та варто погодитися з Набоковим-першим, який висловив думку про те, що «ніякого нового роману не існує, а є один великий французький письменник Алєн Роб-Ґріє». Звісно, Владіміра Владіміровіча не обдуриш, він одразу, як завжди, «просік», що й до чого... Як на мене, затверджена в літературних маніфестах боротьба за абсолютну свободу авторів (що її Роб-Ґріє вів не лише словом, а й ділом – як украй чоловіколюбний редактор і «літературний директор» паризького видавництва «Minuit» упродовж тридцяти років) є нічим іншим, як доказом невичерпного альтруїзму великого Алєна Роб-Ґріє – письменника, сценариста, актора, теоретика літератури, зрештою, Автора.

Те, що на початку XXI століття Авторів (хоч як дивно, ще не до кінця померлих – у бартівському, звісно, розумінні) дедалі частіше картають за надмірну ускладненість творів, хай до якого жанру вони належать: література, кіно, філософія чи будьщо інше, – це вже симптом поразки зусиль модерністів і постмодерністів, разом узятих. Маніфест Роб-Ґріє і Ко «За новий роман» фактично став останньою великою декларацією великої літератури, напередодні ліотарівського оголошення смерти модерну. Сьогодні література повертається до сюжетности, до розважальности під обгорткою серйозности, а скрупульозне художнє дослідження структури свідомости знову стає немодним: у цьому контексті будь-який Новий роман здається модерністською архаїкою, і навряд чи його скоро візьмуть за основу для якогось нового – Новітнього, чи Найновішого – роману XXI століття. Принаймні Автора немає, він помер – у бартівському або й у буквальному розумінні.

«Я безконечно подорожую й збираю людей, щоб розмовляти з ними, як Ісус Христос, якого я люблю і який втілився також і в мені», – ці слова Алєна Роб-Ґріє в одному з останніх інтерв’ю не можуть не викликати глибокої симпатії. Він помер на 86му році життя (точна дата смерти – 18 лютого 2008) не просто у стані творчої активности, а ще сповнений робочих планів і надій на майбутнє. Про це свідчать і його останній фільм «Ґрадива хоче Вас чути» – лідер Венеційського кінофестивалю 2006 року, і опублікований за пів року до смерти «Сентиментальний роман», і численні виступи в пресі, на радіо й телебаченні – до останніх днів.

«Біографія без особливих подій» – характерна прикмета митця сучасного fin-de-siècle. Біографія Алєна Роб-Ґріє виглядає суцільною відмовою: від диплому аґронома, що його він здобув на початку життєвого шляху, до почесного звання академіка (що у Франції дається разом із символічним безсмертям), який не відвідав жодного засідання Академії наук. Понад половину свого творчого життя один із найзнаковіших авторів французької літератури провів поза межами Франції (два роки в африканських колоніях на початку інженерної кар’єри, майже двадцять п’ять років викладання в Нью-Йорку). У 1950-х роках, уже маючи понад тридцять років, він тільки те й робить, що пише та публікується (зазнавши спочатку різкого опору критики), а ще через десять років входить у велике кіно; після цього творчий шлях РобҐріє справляє враження плавного та невпинного тривання, і в цьому поступальному ритмі навіть певні лакуни (майже десятилітня перерва в літературному письмі від середини 1970-х до 1980-х; жодного фільму впродовж двадцятилітньої перерви 1983–2005) виглядають цілком природними. У цього автора, безперечно, від початку встановилися власні взаємини з часом. «Мої романи – не бестселери, а, так би мовити, лонґселери».

Щось є справді непереборне в кадрах телеінтерв’ю, де Алєн РобҐріє, сам чимось невловно схожий на витонченого ґасконського аристократа Анрі де Коринфа (його альтер-еґо з...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!