Штефен Кайліц, Андреас Умланд
Переклад: 
Тарас Демко
Квітень 2018

Чому фашисти захопили Райхсканцелярію, але не взяли Кремля: зіставлення Ваймарської Німеччини і постсовєтської Росії

1. Вступ

За яких обставин реґрес авторитаризму перетворюється на фашистський переворот? Ваймарська Німеччина і постсовєтська Росія є «вирішальними випадками» (Гарі Екстейн) занепаду демократії. Проте це лише два приклади реґресу від демократичного устрою до недемократичного з десятків подібних. На противагу іншим, зважаючи на повний фашистський переворот, Ваймарська республіка залишається цілком унікальним випадком. Фашисти також були присутні в інших урядах міжвоєнного часу: Австрії, Румунії та Іспанії. Однак єдиним іншим випадком, коли місцева фашистська партія прийшла до влади і досягла значного контролю над законодавчою та виконавчою гілками, незалежно від іноземних впливів, була Італія.

Проте навіть італійський випадок – це неповний фашистський режим. Його ідеологія була вочевидь фашистською, та соціяльна система і дійсність все-таки залишалися дофашистськими, бо зберігали важливі залишки від доби прем’єрства Джовані Джоліті. Зокрема, значні нефашистські соціяльно-політичні сили, як- от монархія, великий бізнес та католицька церква, зберігали вплив на італійське суспільство. На відміну від Гітлера, Мусоліні недвозначно взяв на озброєння ідею тоталітаризму і значний час утримував владу. Проте він не так успішно впроваджував фашистські ідеї та інституції в соціяльне життя і культуру, як Гітлер (який, зрештою, теж не досягнув цілковито тоталітарної держави в повному розумінні цього слова).

Це одна із причин, чому занепад Ваймара і піднесення нацизму – радше ніж кінець Італії Джоліті й частковий тріюмф фашизму Мусоліні – стали прикладом парадигми для порівняльного аналізу зростання фашизму, з одного боку, а з другого – для кроскультурного дослідження провалу демократій. Тож не дивно, що від першого академічного порівняння Ваймарської Німеччини з пізньосовєтською Росією у статті Леоніда Люкса (див.: «Abschied vom Leninismus: Zur ideologischen Dynamik der Perestrojka», Zeitschrift für Politik, 1990, № 4) пізніша наукова література в той чи той спосіб протиставляла Ваймарську республіку і російську постсовєтську політику та суспільство. Ми також зупинилися на порівнянні Росії з міжвоєнною Німеччиною, а не дофашистською Італією не останньою чергою тому, що перехід від гібридного устрою до майже тоталітарного режиму відбувався глибше та швидше саме в Німеччині.

Зокрема, ми торкаємося питання, коли електоральна автократія зіштовхується з небезпекою, яку витіснить фашистська ідеократія. Обидві країни – і Ваймарська Німеччина, і постсовєтська Росія – мали певні передумови для росту фашистських партій, однак лише у випадку Німеччини відбувся зсув до фашизму. Як і у Ваймарській республіці, так і в сучасній Росії є фашистські діячі, а імперський націоналізм вельми поширений серед населення та еліт. Останнім часом він щораз аґресивніше втручається у російську офіційну внутрішню і зовнішню політику. Проте розмаїті відмінності між Німеччиною та Росією, що буде проілюстровано далі, більші, ніж зазначено в деяких нещодавніх панічних зіставленнях цих невдалих демократій.

Ці відмінності, як ми вважаємо, пов’язано з тим, що у ранній період постсовєтської Росії, на відміну від того, як це було в ранній міжвоєнній Німеччині, партійною системою жорстко маніпулювали, а асоціянізм не розвинувся. Подальше зростання і тривала політична присутність украй авторитарного, хоч і не фашистського «національного лідера» Владіміра Путіна перешкодили і далі перешкоджають переходові країни на рейки ліберальної демократії. Водночас від початку успішне і тривале авторитарне правління Путіна унеможливлює перетворення російського режиму на фашистський.

Далі розвиваючи цю думку, ми будуємо статтю на наших попередніх дослідженнях, представлених на різних конференціях та оприлюднених 2010 року в серії препринтів «Политическая теория и политический анализ» Вищої школи економіки у Москві. У статті ми ставимо за мету уточнити і частково переглянути деякі висновки з дискусії поміж Стивеном Генсоном...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!