Джеремі Еделмен
Переклад: 
Павло Шопін
Квітень 2018

Чому ідея про остаточний занепад світу така небезпечна

Звідусіль лунає повідомлення, що світ, яким ми його знаємо, пере­буває на межі чогось дуже пога­ного. Від правих ми чуємо, що «Захід» та «юдео-християнська цивілізація» по­трапили в лещата чужинців-іновірців і місцевих екстремістів у каптурах. Ліве занепадництво гуде про перевороти, сте­ження за громадянами та про немину­чий, хай і невловний, крах капіталізму. На думку далекоглядного німецького со­ціолога Вольфґанґа Штреєка, або капіта­лізм, або демократія. Як і багато інших провісників занепаду, Штреєк пропо­нує обирати або чистилище, або рай. Як і чимало його попередників, він наполя­гає, що ми пройшли передпокій пекла. У книжці «Як закінчиться капіталізм?» (2016) Штреєк стверджує:

Перед тим, як капіталізм потрапить до пекла, він у найближчому майбутньо­му опиниться у чистилищі, де помре або буде на межі смерти від передозу­вання самим собою, хоч його присут­ність залишатиметься відчутною, бо ніхто не матиме сили прибрати його тіло, що розкладатиметься.

Насправді з ідеєю про занепад по­годжуються і крайні ліві, і крайні пра­ві. Аватар апокаліптичного популізму Джуліян Асанж заслужив повагу як се­ред неонацистів, так і серед борців за со­ціяльну справедливість. В одному ін­терв’ю він зазначив, що американська влада, джерело бід цієї планети, занепа­дає, як свого часу Рим. «Це може бути початком», — прошепотів він, посміхаю­чись і повторюючи це припущення, наче мантру янгола помсти.

Занепад Риму здається значним прецедентом. Отже, світові історики зі­грали свою роль віщунів кінця світу. Одночасно з публікацією першого тому «Історії занепаду та загибелі Римської ім­перії» (1776) англійського історика Ед­варда Ґібона американські колоністи розпрощалися зі своїми володарями; дехто сприйняв це як погану прикмету. Пер­ша світова війна вписала ендизм у но­вітню історію. Найвідомішим його тлу­маченням був «Присмерк Европи» (1918) німецького історика Освальда Шпенґлє­ра. Бійня у Фландрії та пошесть грипу 1918 року, що знищила до п’яти відсотків населення світу, зробили «Присмерк Европи» більш ніж актуальним. Шпен­ґлєр додав іще один виток: він передба­чав, що до кінця століття західна цивілі­зація потребуватиме для свого порятунку всесильного керівника. Відтоді автокра­ти не раз радісно хапалися за цю ідею.

Майже невилучною частиною сучас­ности стало очікування, що вечірка закін­читься радше раніше, аніж пізніше. Роз­біжності є лише в тому, як саме настане кінець. Чи це буде біблійний катаклізм, перед яким усі рівні? Чи кінець настане поступово, як мальтузіянський голод або моральний занепад?

Наш занепадницький час вирізняється важливою осо­бливістю. У скрутному стано­вищі перебувають не тільки жителі Заходу; через глобалі­зацію те ж стосується і решти. Насправді ми всі разом як біо­логічний вид живемо в цьому безладі; ланцюги постачання і кліматичні зміни ґарантували, що ми разом готові до шосто­го масового вимирання. Нам слід менше перейматися сти­лем життя і більше хвилюва­тися про саме життя.

Занепадництво має певні риси. На нього більший попит у часи сум’яття і невизначено­сти. Воно також схильне дума­ти, що кіл пекла можна уник­нути лише завдяки великому катарсису або великій хариз­ матичній особистості. Але найважливіше, що воно не помічає ознак покра­щення, які вказують на менш радикальні шляхи вирішення проблем. У занепадників ве­лика сліпа пляма, бо їх приваблюють сміливі, тотальні, все­охопні альтернативи монотонній сірості помірних рішень. Навіщо підтримувати часткові та поступові зміни, коли можна перевернути всю систему?

Занепадники стверджують, що ба­чать загальну картину. Їхні полотна ґран­діозні, захопливі, тотальні. Розгляньмо один із бестселерів усіх часів — пер­шу доповідь Римського клубу «Межі зростання» (1972). Перекладене трид­цятьма мовами та видане загальним накладом у понад тридцять мільйонів примірників, це «передбачення скрут­ного становища людства» зобразило для стурбованих читачів картину загибелі, яку...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!