Вам подобається часопис «Критика»?
Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.
Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.
Звідусіль лунає повідомлення, що світ, яким ми його знаємо, перебуває на межі чогось дуже поганого. Від правих ми чуємо, що «Захід» та «юдео-християнська цивілізація» потрапили в лещата чужинців-іновірців і місцевих екстремістів у каптурах. Ліве занепадництво гуде про перевороти, стеження за громадянами та про неминучий, хай і невловний, крах капіталізму. На думку далекоглядного німецького соціолога Вольфґанґа Штреєка, або капіталізм, або демократія. Як і багато інших провісників занепаду, Штреєк пропонує обирати або чистилище, або рай. Як і чимало його попередників, він наполягає, що ми пройшли передпокій пекла. У книжці «Як закінчиться капіталізм?» (2016) Штреєк стверджує:
Перед тим, як капіталізм потрапить до пекла, він у найближчому майбутньому опиниться у чистилищі, де помре або буде на межі смерти від передозування самим собою, хоч його присутність залишатиметься відчутною, бо ніхто не матиме сили прибрати його тіло, що розкладатиметься.
Насправді з ідеєю про занепад погоджуються і крайні ліві, і крайні праві. Аватар апокаліптичного популізму Джуліян Асанж заслужив повагу як серед неонацистів, так і серед борців за соціяльну справедливість. В одному інтерв’ю він зазначив, що американська влада, джерело бід цієї планети, занепадає, як свого часу Рим. «Це може бути початком», — прошепотів він, посміхаючись і повторюючи це припущення, наче мантру янгола помсти.
Занепад Риму здається значним прецедентом. Отже, світові історики зіграли свою роль віщунів кінця світу. Одночасно з публікацією першого тому «Історії занепаду та загибелі Римської імперії» (1776) англійського історика Едварда Ґібона американські колоністи розпрощалися зі своїми володарями; дехто сприйняв це як погану прикмету. Перша світова війна вписала ендизм у новітню історію. Найвідомішим його тлумаченням був «Присмерк Европи» (1918) німецького історика Освальда Шпенґлєра. Бійня у Фландрії та пошесть грипу 1918 року, що знищила до п’яти відсотків населення світу, зробили «Присмерк Европи» більш ніж актуальним. Шпенґлєр додав іще один виток: він передбачав, що до кінця століття західна цивілізація потребуватиме для свого порятунку всесильного керівника. Відтоді автократи не раз радісно хапалися за цю ідею.
Майже невилучною частиною сучасности стало очікування, що вечірка закінчиться радше раніше, аніж пізніше. Розбіжності є лише в тому, як саме настане кінець. Чи це буде біблійний катаклізм, перед яким усі рівні? Чи кінець настане поступово, як мальтузіянський голод або моральний занепад?
Наш занепадницький час вирізняється важливою особливістю. У скрутному становищі перебувають не тільки жителі Заходу; через глобалізацію те ж стосується і решти. Насправді ми всі разом як біологічний вид живемо в цьому безладі; ланцюги постачання і кліматичні зміни ґарантували, що ми разом готові до шостого масового вимирання. Нам слід менше перейматися стилем життя і більше хвилюватися про саме життя.
Занепадництво має певні риси. На нього більший попит у часи сум’яття і невизначености. Воно також схильне думати, що кіл пекла можна уникнути лише завдяки великому катарсису або великій хариз матичній особистості. Але найважливіше, що воно не помічає ознак покращення, які вказують на менш радикальні шляхи вирішення проблем. У занепадників велика сліпа пляма, бо їх приваблюють сміливі, тотальні, всеохопні альтернативи монотонній сірості помірних рішень. Навіщо підтримувати часткові та поступові зміни, коли можна перевернути всю систему?
Занепадники стверджують, що бачать загальну картину. Їхні полотна ґрандіозні, захопливі, тотальні. Розгляньмо один із бестселерів усіх часів — першу доповідь Римського клубу «Межі зростання» (1972). Перекладене тридцятьма мовами та видане загальним накладом у понад тридцять мільйонів примірників, це «передбачення скрутного становища людства» зобразило для стурбованих читачів картину загибелі, яку...
У повному обсязі ця стаття доступна тільки передплатникам нашого часопису. Саме передплатники інвестують у розвиток якісного українського інтелектуального продукту, що його вже від 1997 року пропонує «Критика» своїм читачам.
Допоможіть нам дієво, своїм гаманцем, а не лише словами підтримки - передплатіть електронний доступ або друкований часопис сьогодні і насолоджуйтеся найкращою аналітикою та есеїстикою, що пропонує Україна.
Якщо ви уже є дійсним передплатником електронного видання, будь ласка, .
Передплатити – уже від 80.00 дол. на рік »і отримати безлімітний доступ до нових та архівних статтей
