Януш Янковяк
Квітень 2000

Чотири тези про європейську інтеґрацію

«Люди етосу» – а поняття це настільки ж розпливчасте, наскільки, вірю, зрозуміле – дуже занепокоєні тим, що наше громадське життя заполонили економічні проблеми, на шкоду системі цінностей. Тобто: економіка начебто запанувала над широко тлумаченою політикою – такою, в якій політичні партії не є тільки професійними спілками політиків. Я поважаю «людей етосу». Розумію їхню турботу про надання цінностям належного їм місця у громадському житті. Але водночас я є економістом. На відміну від багатьох моїх друзів уважаю, що економіка у Польщі все ще залишається недооцінюваною, недошанованою сферою. Економіка – підкреслюю – а не гроші, бо це не одне й те саме.

Задумаймося над тим, що міститься поміж євроентузіазмом і євроскептицизмом. Таким «поміж», природно, буде єврореалізм. Клопіт, одначе, в тому, що сказати, ніби ти не належиш ані до євроскептиків, ані до євроентузіастів, а тільки до єврореалістів – це ще нічого не сказати. Зате опинитися в дуже мішаному товаристві.

Як бачимо, роздуми про завтрашню Європу, про сьогоднішній Європейський Союз потребують на самому вступі кількох термінологічних пояснень. Отже, від них і вирушимо. Почнімо з кількох довільно вибраних тез. Може, не всім вони видадуться найсправедливішими, але, принаймні, вони допоможуть з’ясувати, про що йтиметься.

Теза перша: слід пригадати, що європейська інтеґрація є продуктом передусім політичним, а не економічним, і це переважання політики сильно позначилося на ідеї європейської єдності. Воно також не сприяло, чого не можна не помітити, здоров’ю європейської економіки.

Теза друга: євроентузіаст – це не обов’язково той, хто безкритично схиляється перед об’єднаною Європою, і так само євроскептик не мусить означати одноосібника, який відмежовується від європейської єдності. Адже не забуваймо, що пунктом віднесення для обох є концепція інтеґрації, пропагована Європейською Комісією. На мою думку, той, кого на єврожарґоні називають сьогодні євроскептиком, може бути палким прихильником європейської єдності у несоюзному варіанті або de facto євроентузіастом. Мовою політичної коректності ми сказали б, отже, що навіть євроскептик може бути євроентузіастом, але по-іншому.

Теза третя: в Європейському Союзі не все варте наслідування, а вже у сфері економічних рішень – наважуся сказати – навіть і мало що. Союз не подає чудових зразків у галузі фіскальної, аграрної політики, в організації ринку праці. Брати це до уваги – це не якийсь там євроскептицизм, а лише свідчення здорового глузду і здатності робити критичні судження.

Нарешті, теза четверта: розширення Союзу на посткомуністичні країни є обопільним інтересом; інтересом для них і для нас. Це можна розглядати через призму повернення Європі втрачених нею духовних вартостей. Безумовно. Я був би схильний погодитися з цим, але як економіст триматися безпечніших, на мій погляд, колій. Отож цей інтерес полягає в нових ринках збуту з кількома десятками мільйонів споживачів, в усталенні економічного зростання, прискоренні інституційних та системних реформ у нас, але й у них, ліквідацію різних бюрократичних Франкенштайнів, збільшення конкурентноздатної європейських економік.

Тепер хотів би дещо розвинути ці кілька тез.

Усупереч досить поширеній гадці, економічна уніфікація в народженні Європейської Економічної Спільноти (щоб не сягати глибше) відігравала другорядну, службову роль. Початкова фаза економічної інтеґрації у повоєнній, поділеній Європі, де головний переможений опинився у таборі переможців, а частина переможців дивним чином потрапила в неволю, призначалася винятково для реалізації ясної політичної концепції. Природно, що демократичним західним урядам (бо тільки в їхньому випадку можна говорити про добровільну економічну інтеґрацію) йшлося про розв’язання «німецької проблеми». На відміну від часів після першої світової війни, знайшлося щасливе рішення, що ефективними способами замирення Німеччини будуть співпраця та допомога, а не претензії, контрибуції та міжнародна...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!