Саболч Поґоні
Вересень 2013

Демократія без соціяльної модернізації?

У посткомуністичній Центрально-Східній Европі демократичний перехід, починаючи від 1989 року, полегшували головною мірою зовнішні чинники, зокрема падіння Совєтського Союзу та европейська інтеґрація. Залишається з’ясувати, чи демократичні інституції в реґіоні є досить сильними, аби протистояти антидемократичним і неліберальним тенденціям, що їх породжує економічна криза навіть за відсутности бажаних екзогенних чинників. 

Упродовж минулих п’ятдесяти років співвідношення продуктивности й сили демократичних інституцій було однією з найважливіших актуальних проблем у політології. Згідно з основоположними працями Мартина Ліпсета про модернізацію, економічне процвітання є неодмінною умовою демократії. На Ліпсетову думку, економічний розвиток спонукає соціяльний поступ, а відтак готує фундамент для демократії. Стабільне економічне зростання й інновації вимагають підвищеного рівня мобільности, кваліфікованої робочої сили, якісної освіти, комунікаційної інфраструктури та урбанізації. Все це можливо лише за децентралізованих режимів, де люди беруть активну участь в економічних ініціятивах, а отже, також стають відвертішими в політичному сенсі. У централізованих планових економіках інновації повільні, попит і пропозицію пов’язано не щільно. Все це, зазначає Ліпсет, спонукає складні ринкові економіки з потужними економічними показниками до управління за допомогою демократичних інститутів.

Новаторська теорія модернізації Ліпсета зазнавала критики з різних боків. Консервативний політолог Семуел Гантинґтон запропонував скептичніший погляд на пов’язаність економічного поступу та демократичної стабільности. У полеміці з радше оптимістичною (і дещо детерміністською) тезою модернізації Гантинґтон зазначив, що швидке збільшення економічної продуктивности може дати поштовх до неконтрольованих соціяльних змін, які не конче закінчуються демократичним режимом. Ба більше, зі збільшенням кількости освіченіших громадян також зростають очікування від добробуту. Легко може спалахнути повстання, якщо демократичні уряди нездатні надати й виправдати очікування освіченіших людей. Уроки Арабської Весни та зростання незадоволення середнього класу в Туреччині та Бразилії, здається, багато в чому підтверджують Гантинґтонову тезу. Цікаво, що, міркуючи про зростання революційного середнього класу в розвинених економіках, і консервативно-ліберальний політолог Френсис Фукуяма, і філософ-марксист Славой Жижек стверджують, що краще освічений і успішний середній клас із підвищеними очікуваннями щодо добробуту повстав проти своїх урядів, неспроможних забезпечити йому відповідні можливості для праці. І, як показала Арабська Весна, зовсім не очевидно, що успішні революції середнього класу забезпечать перехід до демократії. Антиавторитарні революції на Близькому Сході, схоже, посилили вплив ісламістських партій і рухів у реґіоні. Як застеріг Фарид Закарія у ранньому есеї «Зростання неліберальної демократії», перехід у суспільствах, позбавлених демократичних традицій, може легко зіграти на руку неліберальним елітам. Демократизація також може вивільнити жорстку етнічну напруженість. Там, де авторитарне правління обслуговує домінування одного етносу, перехід до демократії також може містити зміну балансу міжетнічних узаємин. Як зазначає Доналд Горовітц, «коли демократичні вибори породжують етнічну нетерпимість, можна очікувати недемократичних реакцій на них». Окрім того, демократизація дає шанс етнічним ділкам, зацікавленим у посиленні своєї леґітимности за допомогою націоналістичної риторики. Конкуренція за економічні ресурси при переході створює сприятливий ґрунт для рухів, обмежених етнічно і звернених на забезпечення вигоди конкретних етнічних груп. Децентралізація у розмаїтих етнічно федераціях часто завершується виникненням сепаратистських рухів. Модернізація в постсовєтському та пост’юґославському контексті призвела до жорстоких етнічних конфліктів.

...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!