Максим Стріха
Листопад 2005

Дещо про науковість і сумлінність

У 10 числі часопису «СіЧ» у рубриці «Лист до редакції» вміщено допис Лева Дроб’язка «Без лапок». У ньому стверджується: Максим Стріха у своїй монографії «Данте й українська література: досвід рецепції на тлі “запізнілого націєтворення”» (Київ: Критика, 2003) переписав текст статті Григорія Кочура «Данте в украинской литературе» (1971) як власний. На двох сторінках наведено численні приклади начебто на доказ цього твердження. Оскільки інших чеснот за книжкою Стріхи не виявлено, дописувач підводить читача до очевидного висновку: її автор є не більше як плаґіятором.

Відразу ж наголошу: згадана стаття Кочура і спонукала свого часу автора взятися до написання власної монографії на дантівську тему. А тому варто розпочати широкою цитатою з неї, де автор оцінює роль і місце статті Кочура в своїй праці:

Провідником по українській літературній дантеані може вважатися розвідка «Данте в українській літературі» виняткового ерудита, блискучого знавця української та світової літератури Григорія Кочура, надрукована 1971 року в московських «Дантовских чтениях». Григорій Кочур (1908–1994) – учень і продовжувач традиції М. Зерова, творів Данте не перекладав, проте постать і творчість італійського поета належала до його стійких зацікавлень. Г. Кочур редаґував київське видання «Нового життя» (вийшло до дантівського ювілею 1965 року), був членом Дантівської комісії АН СРСР.

Не можна не погодитися з головним висновком цієї праці: «Підбиваючи підсумки, можна сказати, що й особа, і творчість великого поета залишили вельми помітний слід в українській літературі. Достатньо різноманітним і повчальним був і досвід передання поетичного слова Данте засобами української мови» [Кочур, 1971, с. 203].

Проте методологічно праця Г. Кочура відповідала часові, коли її було написано. Попри велику сміливість і сумлінність, дослідник все ж мусив зважати і на тодішні цензурні обмеження й заборони. Природньо, що розвідка Г. Кочура не могла торкатися явищ, які встигли з’явитись упродовж наступних трьох iз лихвою десятиліть по її виході. Зрештою, ця праця обмежувалася літературною дантеаною й не торкалася багатющої теми, скажімо, дантеани в українському образотворчому мистецтві, пов’язаної, насамперед, із іменами Григорія Гавриленка та Ольги Петрової. [с. 14–15]

Ці неминучі лакуни, що лишилися по Кочуровій праці, автор і намагався насамперед заповнити. Природно, прагнучи дати цілісну картину рецепції Данте в українській літературі, не міг він не торкнутися й тих явищ, про які трьома десятиліттями раніше писав Григорій Кочур (і тому текст книги рясніє десятками посилань на статтю з «Дантовских чтений»).

Найчастіше автор погоджується з висновками сивого ірпінського Метра (насамперед там, де йдеться про фактографію: якщо Кочур сумлінно перераховує дантові мотиви в Шевченка, Стріха мусить, керуючись настановою книги, зробити те ж саме!) Десь – із належною пошаною полемізує з Кочуром. Наприклад, Кочур називає дантівські алюзії з «Куліша в пеклі» малосерйозними, з огляду на начебто бурлескність цієї поеми «гарячого Панька», – натомість Стріха вважає поему насамперед викладом концепції «Древньої» і «Нової» Русі, дуже важливої для «пізнього» Куліша, – і в цьому контексті її численні дантівські алюзії набувають у книзі Стріхи зовсім іншого звучання.

Принагідно хочу відзначити: «Кулішеві в пеклі» присвячено один абзац у статті Кочура (на с. 185) – і сторінки 39–43 книги Стріхи. А загалом книга Стріхи має 162 сторінки – проти 23-х статті Кочура.

Наголошую на цій обставині, бо ж іще частіше Стріха доповнював Кочура (звісно, говорю тут про часовий відтинок, що його охоплює стаття, яка вийшла 1971 року). Скажімо, до обігу введено найперші дантівські сюжети в українській літературі, пов’язані з іменами св. Димитрія...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!