Боґуслав Бакула
Листопад 2000

Десять років без цензури

1.

За часів комунізму над Віслою блукала жартівлива приказка: польська культура схожа нa редиску – зовні червона, всередині біла. Цей анекдот якнайкраще показує стан польської культури в 1956–1989 роках, тобто від падіння сталінізму до краху реального соціалізму. Червона шкуринка (вони) була відносно тонкою, але така міцна, що втримувала і білу серцевину (ми – замкнуте, тверде ядро), і драглистий захисний шар довкола неї. Ті драглі (ми і, нa жаль, вони) – це, власне, активне, постійно мінливе життя культури, то червоніше, то біліше. Щільність, товщина, склад цього шару мали бути такими, щоб забезпечити, з одного боку, успішний захист культурного ядра, а з іншого – своєрідний діалог національної серцевини зі її і кури и кою, а через неї – з зовнішніми силами, особливо з еміґрацією та західним світом.

Біле, антикомуністичне ядро національної культури дбало про захист найсвятіших національних цінностей за обставин життя в «обложеній фортеці». Під впливом зовнішніх чинників воно набуло своєрідного стану, який можна назвати культурним аутизмом. Його ознаки – замкнутість суспільства в колі власних цінностей (для більшості національно-католицьких), психосуспільний стан «облоги», а також певна національна жертовність, яка виводиться з християнської есхатології. Внутрішні сили польського культурного аутизму були спрямовані на протистояння гнітові, який чинила шкуринка, та на взаємодію з деякими компонентами захисного шару, якої вимагали події актуального культурного та історичного процесу. Діалог захисного шару зі шкуринкою стримував аґресію й часом дозволяв досить вільний вихід поза простір комуністичної «редиски». Властивості захисного шару – мінливість забарвлення га культурна сприйнятливість – у крайніх випадках набували форми культурного номадизму. Між комуністичною шкуринкою та національним ядром точилася боротьба за вплив на цей проміжний прошарок, завдяки якій утворювалася цілість, структурно зв’язана такою ж мірою, як і подільна. Двополюсність польської культури особливо увиразнилася в 1977–1989 роках, сформувавши дихотомію позицій і цінностей «національне – комуністичне». Після 1989 року вона поступово розпливалася, хоча не можна сказати, що за ці десять років зникла зовсім.

Поділ, що почав виникати тепер, уже не такий радикальний, як попередній, але так само визначальний для процесів у польській культурі останнього десятиліття. Суперечки точаться тепер тільки довкола міри співіснування сил, названих тут культурним аутизмом і культурним номадизмом. За першою з них стоїть національний канон, традиція, моральні обов’язки митця, за другою – зміни, які сталися в Польщі після падіння цензури та політичних бар’єрів: еміґрація, постмодернізм, макдональдизація, масова культура й таке інше. Нову лінію поділу накреслило різне бачення національної ідентичності в епоху, яка підлягає виразним західним виливам, що несуть культурну атомізацію (постмодернізм). Суперечка про сенс і напрямок виходу з простору культурного аутизму та переходу на пропонований шлях номадизму, про можливість і неможливість інтерференції цих двох сил, а також про роль окремих сакральних сфер, іцо не підлягають переоцінці, стане засадничою (позаекономічною) проблемою польської культури 90-х років. Це, либонь, визначатиме її тотожність і в наступних десятиліттях.

2.

Не можна сказати, що саме переломний у політичному сенсі 1989 рік зробив такі ж зміни і в літературі – тут вони є наслідком раніших явищ, котрі започаткували наступне десятиліття свободи. Польська визвольна традиція звертається до цінностей, сформованих у передвоєнній Польщі, а потім до робітничого заколоту в червні 1956 року у Познані, до атмосфери перемін у жовтні 1956-го, конфлікту між владою та інтеліґенцією у березні 1968-го, потім до криваво придушеного бунту робітників на узбережжі, виникнення в 1976 році Комітету оборони робітників (переслідуваних владою за бунт в Урсусі й Радомі), а далі до подій, пов’язаних зі зростанням...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!