Олександр Гриценко
Січень 2001

Доба євро-ремонту

Він боре тупість і муругу лінь,

в Європі хоче ставляти курінь...

Микола Зеров, «Куліш»

Поява нових слів завжди вказує на виникнення нових понять та явищ у суспільному житті, на позначення яких ті слова й мусили народитися. З огляду на це, спитаймо себе: про які нові явища свідчить утворення в нашій розмовній мові численних слів, що починаються на «євро», але означають не щось узагальнено-європейське, а побутові речі?

Будь-який наш співгромадянин, звівши очі на стелю, без особливих інтелектуальних зусиль почне перераховувати: євро-вікна, євро-двері, євро-ванни, євро-меблі, євро-черепиця... Далі – трохи складніші випадки: євро-ремонт, євро-кухня, євро-офіс... Можна ще додати сюди якусь екзотику – наприклад, «євро-огірки» (магазинний ярлик на банці консервованих корнішонів угорського виробу). Що спільного мають усі ці речі – між собою, а також із «Європарламентом» та «євровалютою» (а мусять же мати, бо інакше народ, котрий, відомо, скаже – як зав’яже, не поєднав би їх мовно)?

Якщо намагатися виводити якісь загальні закономірності, об’єднавши широке коло предметів, явищ та інституцій – від Європарламенту до «євро-черепиці» – просто на тій підставі, що їхні назви містять частку «євро», то такі висновки будуть або дуже поверховими, або ж притягнутими за вуха. Тому, щоб розмова про євро-речі не втратила своєї пізнавальної вартості, необхідно обмежити її предмет: не «євро-оптимізм» чи «євро-скептицизм», не «Європарламент», а «євро-черепиця». Тобто нас має цікавити специфічне коло предметів і явищ, притаманних нашому, українському сучасному життю, які також чомусь набули у назвах частку «євро», хоча до ідеї «єдиної Європи» стосунок мають невеликий.

«Євро-речі», to be sure, існують і у «власне-Європі», однак там вони мають характер таких собі «посланців із майбутнього», тобто з цілком інтеґрованої і тим щасливої «єдиної Європи» (згадаймо хоча б монетку «євро», викарбувану, але досі не пущену в реальний обіг). Утім, у реальній Європі ці посланці часом скидаються на аналогічних посланців зі «світлого комуністичного майбуття» в СРСР. Скажімо, єдина євро-валюта поруч із реально діючими дойчмарками та фунтами – це як колгосп поруч із присадибними ділянками: всі вголос твердять, що майбутнє – за колгоспом, але кожен дбає перш за все про рідний город.

Але досить їхньої Європи, повернімося до нашої – Східної. Східні європейці в цьому плані, подібно до того прапорщика з анекдоту, зуміли поєднати простір із часом: на роль утопічного світлого майбуття у них віддавна добре надається реальна Західна Європа, заможний об’єкт довгої любові без взаємності.

На думку Славенки Дракулич (S.Drakuliħ, «Café Europa»), саме ця любов і є тим «спільним знаменником», який

досі об’єднує нас усіх, часом – усупереч нашій волі. Він – не лише у нашому комуністичному минулому, але й у тому шляху, яким ми всі намагаємося від нього втекти.

Він – у нашому потягу до Європи й до всього, що вона для нас означає. Ви можете побачити це, просто гуляючи бульваром у будь-якій із наших столиць – Тирані чи Будапешті, Празі чи Варшаві. Це може бути готель або кінотеатр, ресторан або бар, кафе чи просто дірка в стіні, названа на честь нашої мрії – «Європою».

Дракулич уважає, що ця пристрасть до євро-називання (і взагалі – до іншомовних, головно англійських назв) має на меті «створити враження, що ми вже опинилися на Заході». Думаю, все трохи складніше. Пригадую, як поруч із будинком на варшавському Жолібожу, де я зупинявся 1993 року, функціонував такий собі пластиково-лискучий Euroshop, а за сотню-другу метрів від нього якийсь іронічний дядечко поставив свою торговельну ятку – невеличку, дерев’яну – й назвав її «Euro-szopa». Навряд чи він цим хотів сказати те саме, що пані Дракулич. Утім, вона має й артикульованіше окреслення того, що значить Європа «для нашої, східноєвропейської уяви». Це –

щось далеке, чого...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!