Елеонора Соловей
Лютий 2011

Дух прямостояння

Що не рік, то земля від могил ріднішає...

Мирослав Маринович (1984)

 

...Бо – горстка нас. Малесенька щопта – так мовив Василь Стус про коло найближчих по духу. Ще відтоді репресії, гоніння, просто – час забирали одного по одному, тепер ось відійшла Михайлина Коцюбинська. А болить це дуже багатьом. Вона була не лише талановитим літературознавцем, літератором, а й незаперечним моральним авторитетом, тим «білим світлом Абсолюту», про яке писала, міркуючи над феноменом Василя Стефаника. Не раз у дні прощання прозвучала думка, що саме вона, племінниця Михайла Коцюбинського, єднала нас із добою літературної класики в особливий, особистісний, «фамільний» спосіб.

...Для свого часу – середини 60-х років минулого століття – знаменною та обнадійливою подією в літературознавстві були обидва видання монографії львівського професора Олексія Володимировича Чичеріна «Ідеї та стиль», де утверджувано поетику та стиль як синоніми теорії літератури. У вступі до другого видання автор окреслив появу на обширах Союзу нових за самим духом праць, котрі сиґналізували відродження філологічної науки, опритомнення її від потужного ідеологічного пресинґу. Була в цього «огляду сил» ще й інша мета: підбадьорити однодумців (та й себе заразом!) – дивіться, мовляв, нас чимало, чому б нашому теляті та й вовка не з’їсти. Про це співав нам тоді й Окуджава: з’єднаймо, друзі, руки, щоб не пропасти поодинці. Професор Чичерін видав книжку у Москві, але той перелік однодумців розпочинав із перших праць Михайлини Коцюбинської, означивши їх як «войовничі книжки», і назви подав мовою ориґіналу: «Образне слово в літературному творі» та «Література як мистецтво слова». Обом авторам для тієї реґенерації вельми в пригоді ставали ідеї Потебні, а через нього навіть і Гумбольдта: оте забуте й попросту незнане «старе» посеред схоластики «радянського літературознавства» вражало новизною, заповідало повернення в науку науковости! Блискуче починався шлях Михайлини Коцюбинської, випускниці, а згодом викладачки Київського університету імені Шевченка, аспірантки академіка Олександра Білецького, яка успішно захистила кандидатську дисертацію «Поетика Шевченка й український романтизм».

Але доля мінлива, а часи й поготів: скінчилася «відлига», настала інша погода. Коли ж молоді інтелектуали й митці формації київського Клубу творчої молоді та всі подібні до них не хотіли чи не могли з тим миритися, то й опинилися під пильним наглядом спеціяльних органів – з усіма належними наслідками. Достатньо зазирнути до бібліографії Михайлини Коцюбинської, виданої 2005 року: після 1971-го наступним іде 1988-й... І в тому проміжку не лише вигнання з академічного Інституту літератури, «заборона на професію», проскрибоване ім’я – дарма, що таке знакове ім’я! Тут іще й переслідування, «проробки», шантаж, погрози, цькування, обшуки, брутальне втручання в особисте життя, наклепницькі пасквілі в пресі. Так гартувалася не сталь, а громадянська непокора, спротив і опір системі, те «прямостояння», яке Михайлина Коцюбинська цінувала над усе. Але що ціна була висока – то правда.

Саме тоді, перед відлученням, вона спробувала себе і в художньому перекладі. Безумовно, мала виробитися на прегарного перекладача школи Кочура та Лукаша: це засвідчили її переклади з Жака Превера, Марії Павліковської-Ясножевської, Максима Танка тощо. Але перекладати в шухляду не могла собі дозволити: треба було виживати, ростити доньку, підтримувати товаришів, бодай листовно, бо дехто вже опинився далеко.

Згодом епістолярно-мемуарний дискурс шістдесятників у її особі знайшов ідеального дослідника: висока міра причетности, особиста зацікавленість жодним чином не ставали на заваді, не провокували тієї заанґажованости, що криє небезпеку аберацій, суб’єктивности, – лише надихали й зобов’язували. Останній період, і дослівно до останнього подиху, саме цим вона й займалася, опанувавши колосальний матеріял, маючи унікальне бачення цілого «...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!