Тетяна Журженко
Серпень 2013

Два тіла Юлії Тимошенко

Політичний феномен Юлії Тимошенко, її стрімка бізнесова кар’єра, тріюмфальне сходження до влади, а згодом драма її кримінального переслідування та ув’язнення є унікальними, навіть для турбулентної посткомуністичної Східної Европи. Розпочавши наприкінці 1980-х років із відеосалону, вона, використовуючи сімейні зв’язки свого чоловіка, побудувала власну бізнесову імперію. Десять років по тому вона зробила крок, типовий для українських маґнатів, які прагнули захистити свої ділові інтереси, – пішла в політику. Та коли її обрали депутатом українського парламенту, вона приєдналася до опозиції президентові Кучмі. 2001 року, після звільнення Тимошенко з посади віце-прем’єр-міністра України з питань паливно-енергетичного комплексу, проти неї відкрили кримінальну справу, і сорок два дні вона провела у в’язниці, – факт, який Тимошенко згодом використає, аби подати себе жертвою кучмівського режиму. На президентських виборах 2004 року Тимошенко підтримала Віктора Ющенка і стала жіночим символом Помаранчевої революції. Її тодішній візуальний образ викликав широкий спектр культурних конотацій – від Маріянни української революції та жінки-воїна, що бореться з темними силами зла, до традиційної Матері нації, втілення невинности, ніжности і любові. Золота коса Тимошенко, що нагадувала німб або корону, стала найуспішнішим брендом української політики, відколи вона з’явилася на обкладинках ґлянцевих журналів і телеекранах. Поставши як політична зірка, вона не так переконувала, як спокушала українську та міжнародну громадськість.

Віктор Ющенко призначив Тимошенко прем’єр-міністром, але через сім місяців звільнив: її політичний медовий місяць із президентом закінчився драматичним розколом помаранчевої коаліції. 2007 року вона повернулася на посаду прем’єр-міністра й утримувала свою позицію аж до 2010 року, попри вельми напружені стосунки з президентом. Конфлікт між ними, надовго загнавши українську політику у глухий кут, став на заваді демократичним реформам. Конкуруючи з Віктором Януковичем на президентських виборах 2010 року, Тимошенко з невеликим відривом програла. Через рік проти неї порушили кримінальну справу за «зловживання службовим становищем», пов’язане з угодою про імпорт природного газу, укладеною з Росією в 2009 році. Після двох місяців слухань її заарештували в залі суду «за висміювання судового процесу». Врешті-решт, у жовтні 2011 року її визнали винною і засудили до семи років позбавлення волі. У грудні Тимошенко знову заарештували (вже у в’язниці) в рамках нового розслідування щодо ймовірного ухилення від сплати податків і розкрадання державних коштів компанією «Єдині енергетичні системи України», яку вона очолювала в 1995–1997 роках. У січні 2013 року Тимошенко офіційно повідомили, що її підозрюють у замовленні вбивства донецького бізнесмена Євгена Щербаня та його дружини 1996 року.

Ув’язнення Тимошенко розкололо українське суспільство. За її справою також пильно стежать на Заході, вважаючи її прикладом вибіркового правосуддя і політичних репресій. Перебуваючи у в’язниці, Тимошенко кілька разів оголошувала голодування на знак протесту проти політично мотивованого переслідування, а згодом проти фальсифікацій під час жовтневих парламентських виборів 2012 року.

Від перших тижнів тюремного ув’язнення вона скаржилася на погіршення стану здоров’я. Заявивши, що від болю в спині вона нездатна рухатися, Тимошенко відмовилася приходити на судові засідання і скаржилася на фізичне насильство. Висловлюючи побоювання за своє життя, вона відмовилася від медичних послуг української пенітенціярної системи і попросила Захід про незалежне медичне обстеження. В лютому 2012 року троє канадських і двоє німецьких лікарів, яким дозволили оглянути Тимошенко, повідомили, що вона є тяжко хворою і потребує спеціяльного лікування, яке неможливо надати в колонії суворого режиму. Коли в інтернет потрапили знімки синців...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!