Березень 2016

Феміністична підбірка від «Критики» до 8 березня

На початок весни 2016 року припадає «святкування» Міжнародного жіночого дня. Останнім часом ми, українці, багато думаємо поміж собою, як варто ставитися до подібних традицій, святкувань та переконань.

Заки триває суперечка між тими, хто святкує совєтське «свято жінок», і тими, хто пропонує взагалі його викинути як вигадку давно неіснуючої держави, видавництво/часопис «Критика» сприймає цей день як нагоду (не)зайвий раз згадати про потребу – а надто в такому посткомуністичному та патріярхальному суспільстві, як українське, – обстоювати права та рівність жінок і творити навколо цього обстоювання зони солідарности (і власне жіночої, і міжґендерної).

За майже двадцятилітню роботу «Критика» підготувала кілька значних видань, дотичних до власне фемінізму, але, вважаємо, вони стануть в пригоді всім охочим зробити корисні подарунки своїм родичкам/товаришкам/партнеркам/колеґам/співробітницям і допоможуть ґрунтовніше зрозуміти ґендерну тематику, а надто те, що жіноче свято — це точно не лише святкування 8-го березня.

1. Шерил Сендберґ. Включайся! Жінки, робота і воля вести за собою (передмова Наталії Яресько, переклад Вікторії Наріжної). — Київ: Критика, 2015. – 280 с.

Авторка Шерил Сендберґ, операційна директорка Facebook, називає цю книжку своїм «феміністичним маніфестом» та дає поради жінкам не боятися і прислухатися до потреб своєї особистости. «Включайся!» – це відверта оповідь про помилки та обрáзи, доброту та підтримку, покарання за успіх, «синдром самозванки», труднощі материнства та радості шлюбу. Читачки і читачі можуть переконатися, що ґендерні упередження ускладнюють існування в офісах Кремнієвої долини так само, як і деінде, а жінки в цілому світі припускаються тих самих помилок.

Книжка може бути особливо цінною для тих, хто цікавиться сучасною перекладною прозою, ґендерною політикою та останніми тенденціями в бізнесі.

2. Ульрике Альмут Зандиґ, Феліцитас Гопе, Елеонора Гумель. Усі інші. Історії про кохання, насильство і пам’ять: Із сучасної  німецької прози (Упорядники: Марія Іваницька, Тетяна Супрун. Загальна редакція Юрка Прохаська. Післямова Марії Іваницької та Андрія  Мокроусова.). — Київ: Критика, 2015. – 312 с.

 Збірка сучасної німецької прози в українських перекладах містить твори п’ятнадцяти німецькомовних письменників різних поколінь і  стилістичних напрямків. Їхні твори присвячено передусім приватним аспектам повсякденного життя в Німеччині від повоєнних часів й аж  дотепер: переміщена й закорінена особа в мінливій дійсності й у передмур’ї пам’яти, людина в родинному колі й на позовах зі світом,  колізії жіночого та чоловічого, любові та ненависти та ін.

 

3. Ґендер для медій. Підручник із ґендерної теорії для журналістики та інших соціогуманітарних спеціальностей. За редакцією Марії Маєрчик (голова редколегії), Ольги Плахотнік, Галини Ярманової. — Київ: Критика, 2013.– 220 с.

Книгу присвячено кільком важливим питанням, зокрема: розгляду теоретичних положень ґендерної теорії та її розвитку за останнє півстоліття, ґендерному аналізу різних аспектів соціального життя, а також ґендерній політиці.

Підручник містить багато роз'яснювальної інформації щодо понять статі та ґендеру, розповідає про загальноєвропейські і світової тенденції у впровадженні політики, спрямованої на подолання ґендерної нерівности. Видання може бути користе не тільки представликам медіяспільноти, а й усім, хто цікавиться цією тематикою.

 

 4. Марія Маєрчик. Ритуал і тіло. Структурно-семантичний аналіз українських обрядів родинного циклу. — Київ:  Критика, 2011. — 320 с.

 Всі ми досить багато знаємо про українські обряди та традиції, їх багатство та різноманітність. Саме цьому присвячено  книжку «Ритуал і тіло. Структурно-семантичний аналіз українських обрядів родинного циклу» етнологині, спеціялістки з  культурної антропології та соціоантропології Марії Маєрчик.

 Темою книжки є семіотика тілесности в українській обрядовій традиції – символіка та функції руху, органів тіла (очей, вух,  рота, ніг, рук), статі, ритуальної андрогінії, одяговим, кулінарним та іншим кодам, використовуваним задля метафоризації тіла  в ритуалі. До того ж, книга містить окремий розділ «Ґендерний розподіл функцій і ролей у ритуалі», де описує місце цієї  тематики в українській обрядовій традиції. Окремий напрямок аналізу також становить генеза анімістичних уявлень про  «душу-пташку-жінку» в археологічних культурах і віруваннях селян, зокрема малодосліджені та несподівані ґендерні аспекти  цих уявлень.

 

5. Тамара Гундорова. Післячорнобильська бібліотека: Український літературний постмодернізм. Розвідка із коментарями із "кінця постмодерну" (видання друге). — Київ: Критика, 2013. —342 с.

Книгу в цілому присвячено дослідженню нової української літератури, яку сама авторка називає постмодерністською, і містить окремий розділ «Феміністичний постмодерн», де авторка міркує про те, що «український постмодернізм має ґендерну спрямованість».

Літературознавиця аналізує твори жінок-представниць української літератури після Чорнобиля, зокрема твори Оксани Забужко, та розставляє акценти щодо того, яким ми бачимо поняття ґендеру впродовж останніх трьох десятиліть.

 

 

 6. Тамара Гундорова. ПроЯвлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. —Київ: Критика, 2009. — 447 с.

 Постмодерна свідомість кінця XX – початку XXI століття злеґалізувала існування інших, немодерних типів мислення, а також  здемітологізувала й саме явище модернізму. Вона ж уможливила перехід від переоцінювання модернізму та/або його  заперечення  до  розуміння інших модернізмів: національних, ґендерних, колоніяльних, геокультурних, расових, нативістських і  космополітичних,  урбаністичних і маломістечкових, високих і популярних. Про це – чергова книга вітчизняної літературознавиці  Тамари Гундорової.

 «Перефразовуючи слова Лесі Українки про соціялізм, можна сказати, що модернізм є занадто універсальним рухом, щоб  українська  література могла обійтися без нього», - розмірковує дослідниця.

 

 

7. Катерина Диса. Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVII–XVIII століть. – Київ: Критика, 2008. — 302 с.

Головні герої книжки – уявлення про відьомство і чари, звинувачення у відьомстві, а також конфлікти, що призводили до таких звинувачень. Книга містить перекази архівних справ українських судів з відьомства та чарування, здебільшого з XVII-XVIII століть, їх короткий аналіз та порівняння з західноєвропейськими практиками, від яких, як виявляється, українські суттєво відрізняються.

Важливо, що робота спирається на детальний аналіз судових процесів вказаного періоду, зіставляє правничі приписи з дійсними судовими практиками, аналізує соціяльний і релігійний склад учасників судів, розглядає вироки у справах про чари, з’ясовує, що саме найчастіше викликало підозри та спричинялося до звинувачення у відьомстві.

 8. Андрій Заярнюк. Ідіоми емансипації. «Визвольні» проєкти і галицьке село в середині XIX  століття. – Київ: Критика, 2007. – 336 с.

 Монографію львівського історика Андрія Заярнюка написано в жанрі соціяльної історії. Дослідник розповідає про східногалицьких  селян середини XIX ст.

 Ідеться, зокрема, про те, як відбувалася реальна емансипація у Східній Галичині й як вона змінювала соціяльні практики, що  стосувалися галицьких селян. Але ці практики неможливо ні зрозуміти, ні пояснити, не врахувавши мови процесу емансипації —  певних формул, що ними послуговувалися для обґрунтування змін і для пояснень.

 

_______________________

 

«Критика» має в своєму доробку і низку статей наших авторів, які пишуть на ґендерну тематику. Їх ми теж рекомендуємо до прочитання:

1) Про жіночу успішність

У рамках проєкту «Критичні рішення» про жіночу успішність міркують у матеріялі «Перегляньте те, що ви «знаєте» про успішних жінок» американські дослідниці Колін Емермен, Робін Ілі, Памела Стоун. Авторки аналізують професійне життя, кар'єри та лідерський розвиток жінок і чоловіків та зазначають: «На певному етапі думка, що головною перешкодою на шляху кар’єри жінки є сама жінка, стала загальноприйнятою і серед жінок, і серед чоловіків».

«Від «відходу з власної волі» до «пробивання назад» сам спосіб, у який ми говоримо про жіночі кар’єри, часто підкреслює жіночу готовність відступити або дати проминути можливостям, проєктам і роботам», — міркують дослідниці.

2) Про українську жіночу історію

Кандидат історичних наук Оксана Кісь у своїй статті «Чи/якою потрібна Україні її жіноча історія?» (число 1-2, 2014) розмірковує про так звану «жіночу тематику» та жіночу історію через кілька основних наративів: Берегині, Великої Жінки, Національного Фемінізму та Жіночої Самопожертви. «Жіноча історія належить водночас і до найкласичніших, і до найновітніших ділянок історичних досліджень в Україні», — стверджує авторка.

3) Про ґендерну теорію в Україні

«Слово ґендер стало широко вживаним в українському суспільному дискурсі, а ґендерна політика ось уже понад п’ять років є державною справою», — пише у своїй статті «Неймовірні пригоди ґендерної теорії в Україні» (число 9-10, 2011) фахівчиня із соціяльної філософії, філософії освіти та ґендерних студій Ольга Плахотнік. Авторка розповідає про історичні моменти питання та українські ґендерні дослідження як пострадянський феномен.

4) Про український ґендер

«Загалом за час незалежности, під час фундаментальних політичних, соціяльних та економічних трансформацій, Україна чимало досягла в русі до ґендерної рівности, але все-таки більшість ініціятив фокусувалися на захисті стереотипних образів української жінки, а не на побудові рівних можливостей і зміні чинних моделей стосунків між чоловіками та жінками», — розмірковують у своїй статті «Мейнстрим і манівці українського ґендеру» (число 5-6, 2011) політолог Анастасія Сальникова та фахівець із соціяльної політики Олена Ганьківська.

5) Про феміністичне мистецтво

«Феміністичне мистецтво зазвичай перебуває поза мейнстримом українського артпроцесу, тому звернення художника до жіночої тематики може привабити вже самою тільки небуденністю події», — пише, зокрема, у своїй статті «Маскарад жіночности як успішна художня стратегія» (число 1-2, 2011) кандидатка філософських наук, соціолог і культуролог Тамара Злобіна. Порівнюючи в матеріялі двох таких різних художниць, як Алевтина Кахідзе і Маша Шубіна, дослідниця зауважує, що «авторки демонструють типові для України стратегії успіху творчих жінок».

6) Про жінку-войовницю

Марія Маєрчик та Тамара Марценюк дискутують у блоґових дописах про проблеми і виклики, які ставлять перед українським суспільством утворення на кшталт «Жіночої сотні». У блозі «До 8 березня / Про переплавку смислів» Марія Маєрчик розмірковує про те, чому ініціятива «Феміністична офензива» припинила своє існування, а також про тривале іншування жінок на Майдані, з реакції на що народилася «Жіноча сотня», таким чином лише укріпивши андроцентризм і поглибивши іншування. Натомість Тамара Марценюк у дописі «До 8 березня / Жіноча сотня або право на смисли» наполягає на існуванні методів боротьби з патріярхатом та дискримінацією, що використовують патріархатні методи геополітики, а також на тому, що феміністичний активізм не обов'язково вписується у мілітаристські практики. 

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!