Ларіса Лісюткіна
Квітень 2011

Феномен «Фемен»: малий вибуховий пристрій made in Ukraine

 

Переклав з російської за рукописом Павло Прокопчук.

Ну яким же «лакмусовим» виявився феномен «Фемен» для суспільства загалом і для ґендерної/феміністської спільноти зокрема! Чи не це є найдивовижнішим у цій історії? – підсумували Марія Маєрчик і Ольга Плахотнік інтернетну дискусію на підвищених тонах, що спалахнула у тій спільноті одразу по тому, як їхня стаття «Радикальні “Фемен” і новий жіночий активізм» з’явилася у «Критиці» (2010, ч. 11-12). Першою, як і належиться, відреаґувала інтернет-розсилка Харківського центру ґендерних досліджень, де дійшло навіть до особистих конфронтацій, розриву стосунків і виходів зі списку учасників. Ставлення до вуличних акцій українських grass roots феміністок із групи «Фемен» виявилося вибуховим чинником, який поляризує позиції та підриває консенсус у пострадянській академічній спільноті фахівців із ґендерних досліджень, оприявнює розбіжність у поглядах і підходах, приховані конфлікти та лінії розмежувань.

Вуличний акціонізм у нас на очах стає важливим політичним чинником на пострадянському просторі. Я сказала б навіть, що до нього потроху перейшла соціяльна функція, яка в Росії традиційно належала літературі: бути опозицією до влади. Через «магічний кристал» «Фемен» можна помітити чимало вогнищ конфлікту і кризових линій на культурно-політичному ландшафті країни. Описуючи теперішні політичні режими в Україні та в Росії, доводиться поряд із іншими критеріями брати до уваги ставлення влади до політизованого стрит-арту як однієї з форм соціяльної критики. В Росії проти популярної в народі арт-групи «Война» порушено кримінальну справу; нове покоління гнаних художників-акціоністів – Авдєй Тер-Оґаньян, Олєґ Мавроматті – мусили втекти з Росії та просити політичного притулку в Чехії та в Болгарії. Це вже не класичні країни Заходу, куди 40 років тому влада висилала в еміґрацію радянських дисидентів, а нові европейські демократії – близькі до Евросоюзу країни колишнього соцтабору. Нова географія вигнання наочно демонструє нам розширення території свободи. Коли свободи стає більше, зростає й розмаїття форм її вияву. Терпимість української влади щодо провокативних тактик критичного «низового» акціонізму визначає, поряд з іншими чинниками, порівняльне місце України на загальній шкалі демократичного рейтинґу пострадянських держав.

Стратегії «Фемен», за всієї їхньої провокативности, повністю вкладаються в рамки добре знаного й вивченого на прикладі «вже давно вільних країн» вуличного політ-активізму. Чого тільки не було в історії европейського жіночого руху! Від маршів порожніх каструль до масового публічного спалювання бюстгальтерів. Начебто сьогодні вже ніхто не ганить цих активісток далекого й недавнього минулого за некласичні форми їхньої поведінки. Радше навпаки, саме рухи знизу на кшталт «Фемен» ніби спеціяльно «виточено» під зручне використання їхніх акцій академічною спільнотою. Оголені до пояса дівчата-активістки, яких усі зацікавлені критики і спостерігачі вже давно знають в обличчя, згущують до краю і класичні прийоми вуличного акціонізму, і феміністську риторику, творячи ефект карикатурности, персифляжности й іронічности у своїх виступах. Ніхто не знає, чи роблять вони це усвідомлено, провокуючи своїх супротивників на цілком передбачувані критичні випади, а чи справді вони такі «прості», що вибирають із усього спектру протестних стратегій низові карнавально-фольклорні виражальні форми, такі принадні для наймасовіших і найневибагливіших прошарків публіки?

Для академіків від політології та соціології чи фахових ґендерних дослідників «Фемен» добрі тим, що їхніми акціями можна ілюструвати абстрактні теми й категорії, унаочнювати виклад відповідних університетських курсів. Та найбільше вони надаються як виразний об’єкт (саме об’єкт – тут, на жаль, нічого не вдієш) наукових студій. Відеоархів акцій «Фемен» сповнений амбівалентних і полівалентних соціяльних сюжетів із найрізноманітніших приводів, щодо яких поки що немає узагальнювальної базової...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!