Алєксандр Дмітрієв
Листопад 2016

Філологи-автономісти і автономія філології у пізньоімперській Росії: Ніколай Мар, Ян Бодуен де Куртене та Агатангел Кримський (закінчення)

(Закінчення. Початок у числі 5–6 «Критики», 2016)

4

Порівняно з Маром та Бодуеном де Куртене, Агатангел Кримський був традиційним філологом-орієнталістом. Його головні здобутки пов’язують радше з енциклопедичним та просвітницьким поширенням знання про культури та літератури минулого, аніж із аналітичною перебудовою науки. Унікальність його постаті — у поєднанні різнобічного сходознавця з фахівцем-славістом і українським літератором та публіцистом. До переїзду 1918 року в Україну (дуже умовно цей крок можна зіставити з поверненням Бодуена до Польщі) наукову діяльність Кримського було пов’язано не з петербурзьким академічним сходознавством, а з Москвою — університетом, а особливо з Лазаревським інститутом східних мов, де він від початку 1900-х років очолював катедри арабської, перської та тюркської філологій.

Як корелювали сходознавчі наукові та українські культурні прагнення Кримського? У його випадку ліберальні позитивістські орієнтири освіченого европейця та ідейні переконання анґажованого провідника національної ідеї поєднувалися цілком інакше, ніж у Мара, казанського професора-інородця Ніколая Катанова (як його зображує у книжці «Вікно на Схід: Імперія, орієнталізм, нація і релігія у Росії» Роберт Джерасі) або у стосунках учнів Віктора Розена з освіченими інформантами та добровільними помічниками з околиць імперії. Насамперед зазначимо, що Кримський до 1918 року (та й пізніше) майже не досліджував «власного Сходу» Російської імперії. У центрі його інтересів перебували землі Османської імперії і складна багатонаціональна та різноплемінна історія її теперішнього і далекого минулого. Він був різнобічним філологом-позитивістом, якого цікавили насамперед пам’ятки середньовічної духовної культури та філософії із широким залученням соціяльно-економічних і природно-географічних даних. У його творах, особливо в ранній роботі «Мусульманство та його будучність» (1898), відчутно запозичення схем Ернеста Ренана, Іґнаца Ґольдцієра та расового підходу европейської науки кінця ХІХ століття. Він, вочевидь, віддає перевагу персам та особливо арабам (саме як цілісним антропологічним групам) перед тюрками. У закостенілості й відсталості звичаїв тюрків, як і в політичному гніті Отоманської імперії загалом, він бачить головні причини відсталости східного світу.

Звернення орієнталіста Кримського до слов’янської лінґвістики пов’язано насамперед із дискусією про «великоруську» чи «малоросійську» належність спадщини Київської Русі. Арґументи Міхаіла Поґодіна ще в середині 1880-х років почав розвивати Соболєвський, захист «південноросійськости» в дусі Михайла Максимовича взяв на себе, серед інших, Кримський (див. його працю «Філологія і Погодінська гіпотеза. Чи дає філологія якнайменші підстави підтримувати гіпотезу п. Погодіна і п. Соболевського про галицько-волинське походження малоросів?», Київ, 1904). Із Соболєвським Кримський сперечався гостро та палко. Досвідчений публіцист Сєрґей Южаков мав рацію, коли помітив на сторінках «Русского богатства» (1904, кн. 8) актуальний та політичний характер вченої дискусії — адже за полемікою про «ять» в Ізборнику Святослава проглядала наболіла проблема прав «малоросійської» мови та народности.

1904 року, водночас із полемікою про «Поґодінську гіпотезу», Кримський опублікував у Львові українське видання праці «Мусульманство та його будучність», яке доповнив докладним розділом про школи та освіченість серед мусульман Російської імперії (цей розділ російською мовою видрукували тоді ж у журналі «Этнографическое обозрение» (1904, кн. 63, № 4) та у роки Першої світової війни у тижневику «Туркестан»). У цій статті Кримський особливо тепло відгукувався про новометодні школи та проґресивно-освітній рух, що протидіє обрусительній політиці. Він детально проаналізував журналістську та шкільну діяльність Ісмаїла...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!