Олександр Галенко
Березень 2004

Фольклористика – окремо, порнознавство – окремо

В обох відгуках на «Сороміцьку історію» (Юрія Мосенкіса в торішньому одинадцятому та Михайла Красикова в цьому числі) найбільшу незгоду викликало моє інтерпретування обрядової пісні «Наїхали купці з Холма». Водночас із ним пов’язано й мій найбільший тріюмф: от і Красиков зауважив, що мені «без проблем» вдалося зрозуміти сюжет пісні. Зізнаюся, що саме в цьому випадку я мусив покладатися переважно на власну уяву. Тож полегшено зітхнув, побачивши, що експерт і видавець сороміцького фольклору не має наміру запевняти мене, буцімто в отій пісеньці співалося про мийку овець, валяння чи фарбування повсти: для викладача історії кочових суспільств це була б чиста ганьба!

Михайло Красиков заперечує моє тлумачення образу купців, стверджуючи натомість, що це – варіяція «роду». Однак жоден із текстів, які наводить Опонент, не ототожнює купців із родом. У двох цитатах ідеться про купців і в одній – про прихід сватів. Задля встановлення зв’язку між ними Красиков відсилає до двох своїх праць, що хоч і стосуються роду, але не пояснюють можливого перевтілення роду в купців. У весільному фольклорі повно прямих посилань на рід, тому незрозуміло, чому інші образи, змальовані у множині, наприклад, татари, теж обов’язково мусили бути перевтіленням роду. Посилання на Тичинине «чуття єдиної родини» тільки інтриґує здогадами, щó ж гімн дружбі совєтських народів здатен пояснити в українському сороміцькому фольклорі? Те саме стосується і закликання у свідки Пушкіна.

Нагадаю, що моя мета, пояснена у вступі, полягала в тому, щоби пояснити образ купців у сороміцькому фольклорі з контексту творів саме цього жанру – тільки так можна було би врахувати специфіку його віддзеркалення реалій. На мою думку, фольклорно-обрядові купці означали багатих купців-іноземців, які були небезпекою для дівочої цноти. Ключове значення в моїй арґументації мав опис еротичних ігрищ з участю так званих «торгованів». Портретні риси купця-торгована вкупі зі вказівкою на торгівлю шовком, дорогим і явно не місцевим товаром, а також схильність до насильства достеменно відповідали свідченням про варягів, відомим з інших джерел. Це й дало підставу інтерпретувати образ «купця» або «торгована» як мітичне перевтілення варягів в обрядовому сороміцькому фольклорі східних слов’ян. Очевидно, що запропонована ідентифікація пройшла кілька стадій, центральною з яких була деконструкція фольклорного образу. Мої опоненти не звернули на це уваги.

Останню крапку у з’ясуванні реального прототипа «купців» ставило ототожнення міста Холм як Новгорода варягів. Жодне з заперечень, що їх висунули опоненти, не витримує перевірки. По-перше, саму пісню не було записано, як припускає Михайло Красиков, у Західній Україні, і в цьому легко пересвідчитися за довідками упорядника збірки «Бандурка» Миколи Сулими. Отже, тут не йдеться про сучасне місто Хелм. По-друге, назва Холм, як і Ромен, не найкраща рима для слова «вовна»: Ровно або Ковно були б найспівзвучніші. По-третє, припущення, нібито в назві «на Волме, на Волме-горах» слово «гори» означало гори, а не місто (град), слід відкинути через те, що воно скоріше за все з’явилося внаслідок народної етимології другого складника у назві Холмгардр. В інакшому разі треба було б довести прикладом, що гори були зручним місцем для купівлі невільниць, та ще бажано вказати на гору з подібною назвою та функцією. Зрештою, сам Юрій Мосенкіс, пропонуючи альтернативну версію, вказує на інше місто, а не на гору – Волмер. Однак назва міста Волмер/Валмієра – і це по-четверте – походить від форми чоловічого імені Volmaar, яке було еквівалентом слов’янського імені Володимир. Через це в руських літописах задовго до появи у містифікованому листуванні Курбського–Грізного воно було відоме як Владимерец, показуючи реальний шлях його етимологізації слов’янами. Отож, Волмер не міг бути Волмою/Холмом.

Мені важко знайти спільний ґрунт для дискусії щодо інших, переважно загальнотеоретичних, заперечень моїх опонентів. Зауваження Юрія Мосенкіса...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!