Юрій Андрухович
Вересень 2002

Громадянин країни, якої немає

Книжки, що обговорюються у статті:

Юрій Андрухович. Дезорієнтація на місцевості. Спроби. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1999.

Юрій Андрухович. Центрально-Східна ревізія. У виданні: Анджей Стасюк. Юрій Андрухович. Моя Европа. Два есеї про найдивнішу країну. – Львів: Класика, 2001.

«Світ – це лікарня, – каже Бодлер, – де всіх хворих огорнуло прагнення поміняти ліжко».

1

Ще в античні часи подорож уважали необхідним доповненням до навчання, умовою морального та інтелектуального розвитку. Християни здавна відбували паломництва до святих місць. В епохи Ренесансу та Просвітництва подорож була найкращою школою життя, що гартує тіло, формує самостійність та вміння спілкуватися. Проте Вольтер висміював подорож як гуманістичну утопію. Головний герой його твору «Кандид» після різних, бувало жорстоких, пригод у чужих краях, урешті проголошує патосну похвалу власному городові. Бодлер означив подорожування як «болячки» новітньої людини. А через сто років подорож знову сприймається як можливий поштовх до творчости. Найвідоміший твір Джека Керуака з промовистою назвою «На дорозі» став своєрідним маніфестом молодих американців 50–60-х років XX століття. Для Юрія Андруховича подорожування – так само істотний досвід. Його есеїстику можна вважати за приклад розвитку письменника саме завдяки можливості вийти поза кордони своєї країни, заглибитись у простір чужого ландшафту, мови, історії, культури.

Взимку 1992 року автора «Рекреацій» запросили на тримісячну стипендію на віллу Вальдберта, що в околиці Мюнхена. Це була його перша поїздка до Західної Европи. Прочитавши «Дезорієнтацію на місцевості», можна переконатися, що мандрівка до Баварії принесла Андруховичу безліч нових спостережень, емоцій, а головне – усвідомлення великих контрастів між Україною та Німеччиною на рівні менталітету й культури:

Я маю кімнатку на третьому поверсі, під згадуваною вежею. Мої вікна виходять на паркові сосни, на приозерні схили, далі само озеро, потім Альпи. ... Не можу зосередитися, а просто слухаю. ... Боюся порушити щось у цій системі. Єдиним невправним рухом гомо совєтікуса зруйнувати всі оці тисячолітні надбання старої Европи: делікатність і перевіреність усіх механізмів її буття.

Саме після повернення з Баварії у писаннях Андруховича з’являються новий тон і новий жанр (який межує з есеєм). «Вступ до географії», котрий, власне, є рефлексією з цієї подорожі, – перша публікація його нехудожньої прози, що була надрукована в часописі «Перевал» 1992 року. Згодом він почав писати оказіонально: систематичні фейлетони для газети «День», виступи на конференціях та фестивалях, статті для польської «Gazeta Wyborcza». З тих текстів пізнаємо нове обличчя поета й прозаїка Андруховича. Цілком закономірно постає запитання: звідки такий вибір? З одного боку, безперечно, йшлося про певний кодекс чести – бути професійним письменником і заробляти на життя писанням. З іншого – це виклик, що його кидає есей як жанр. Лабораторією, в якій шліфувався есеїстичний стиль Андруховича, можна вважати колонку в газеті «День». Обов’язок писати щотижня, необхідність укластись у визначений обсяг навчав як формальної дисципліни, так і дисципліни мислення.

Есей, вимагаючи від автора витончености, ерудиції, вміння синтезувати враження, безпосередніше від художньої прози репрезентує певну модель реакції на дійсність – модель, яка не тільки імплікує структуру твору, а й формує ставлення особистости до світу, її авторефлексію. В есеї немає абстрактного погляду sub specie aeternitatis, а є зацікавленість конкретними речами та подіями. Саме з цієї причини есей часом називають діялогом із предметами («Dialog mit den Dingen»). Таким чином, уже сам вибір жанру для кожного письменника тягне за собою окреслену аксіологію. Рівень нормативности в есеї далекий від академізму, її вимоги не надто обмежують автора. Жанрова модель...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!