Микола Рябчук
Вересень 2002

Імперія як дискурс

Myroslav Shkandrij. Russia and Ukraine. Literature and the Discourse of Empire from Napoleonic to Postcolonial Times. – Montreal: McGill-Queen’s University Press, 2001.

Кілька років тому Олександр Гриценко, рецензуючи грубезну антологію Ралфа Ліндгайма та Юрія Луцького «Towards an Intellectual History of Ukraine», ущипливо зауважив, що упорядники, замість обіцяної інтелектуальної історії України, запропонували англомовному читачеві, по суті, збірку матеріялів до історії українського націоналізму. За всієї зумисної провокативности цього зауваження критик великою мірою таки мав рацію. Мимохіть відзначена в його рецензії курйозність української ситуації полягає в тому, що хоч би про що писав український інтелектуал – від філософських до культурологічних трактатів чи від історії літератури до польових досліджень українського сексу – він неминуче збиватиметься на «національну» проблематику. Одначе одержимість українців своєю тотожністю, мовою, культурою, самою проблемою свого національного існування доволі просто пояснюється історичними обставинами, котрі, як відомо, не були сприятливими для бездержавної нації. Але ще більшою мірою – тим, що українське сьогодення аж ніяк не сприяє лікуванню історичних неврозів, оскільки формально унезалежнена українська держава радше законсервувала колоніяльний статус-кво, аніж відкрила послідовну й усебічну програму деколонізації.

В цьому контексті не так уже й дивно, що книжка канадського професора з Вініпеґа Мирослава Шкандрія під назвою «Росія та Україна: література та дискурс імперії від наполеонівських до постколоніяльних часів» загалом улягає описаній тенденції. Йдеться в ній не так про Росію, як про Україну, не так про імперський дискурс, як про антиімперський чи, кому як до вподоби, українсько-націоналістичний. Але водночас книжка є багато в чому піонерською: по суті, це перша спроба концептуально, на обширному літературному матеріялі розглянути російсько-українські взаємини як боротьбу двох дискурсів, застосувати методологію популярних на Заході постколоніяльних студій до аналізу більш, або й менш, знаних нам вітчизняних текстів. Під цим оглядом праця заслуговує найприскіпливішої уваги, оскільки її здобутки й вади можуть істотно вплинути на розвиток перспективного напрямку в українській гуманістиці.

1

У передмові до книжки Мирослав Шкандрій окреслює її головну мету: показати, як «дискурс імперії з’являється в російській літературі XIX століття, даючи поштовх відповідному контрдискурсові в літературі українській». У ширшому плані авторові йдеться про розширення рамок постколоніяльних студій, виведення їх за традиційні межі, в яких ці студії сформувалися, – межі відносин найбільших західноевропейських метрополій (передусім Англії та Франції) зі своїми колоніями в Азії, Африці та Латинській Америці.

Під цим оглядом книжка Шкандрія є полемічною щодо поширеної серед його колеґ думки, ніби поняття «імперіялізму» слід застосовувати лише до держав із заморськими володіннями. Об’єктом імперського дискурсу, пише він, можуть бути не лише заморські колонії, а й імперське пограниччя та суміжні території. Попри істотні відмінності між цими об’єктами та їхніми описами, конструювання «літературної України» в російському письменстві має багато спільного з дискурсивним освоєнням (опануванням) інших «новонабутих» імперією земель – Сибіру, Кавказу, Середньої Азії, Польщі. Російська література початку XIX століття – Бєстужев-Марлінський, Лєрмонтов, Хомяков – розвинула наративні моделі, образи, тропи для (ре)конструювання всіх цих різноманітних і своєрідних країв, народів, культур саме як імперського пограниччя, периферії, позбавленої самостійної суті, вартости, призначення, минулого та майбутнього – поза імперським Центром, сенсотворчим і універсально-репрезентативним. Колонізовані землі – це, як правило, землі «нецивілізовані» або й зовсім дикі, заселені примітивними селянами чи ще примітивнішими кочівниками. Натомість...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!