Андрій Портнов
Червень 2004

Інтелектуальні пастки добрих намірів

Історія з публікаціями в газеті «Сільські вісті» (заборона якої, за великим рахунком, і привернула до них увагу), а точніше, історія з реакцією на них підтвердила загалом добре знану рису нашого інтелектуального та просто людського життя: мовчання. Мовчання, спричинене байдужістю й браком культури (потреби) реаґувати на прояви ксенофобії, побоюваннями, як-от «пощо вовка з лісу кликати», помноженими на звичну для української еліти оборонну стратегію: традиційні й гіркі заперечення стереотипних звинувачень в антисемітизмі. Еміґраційний уряд Української Народної Республіки ще 1919 року безуспішно ініціював заснування комісії з вивчення погромів на Україні, а Владімір Жаботинський, уклавши з ним у вересні 1921 року угоду про створення єврейської жандармерії, яка запобігала би погромам під час планованого походу військ УНР в Україну, викликав проти себе загальне обурення в сіоністському русі.

Історія паризького процесу Шварцбарта й спричинена нею пресова кампанія добре знані. Менше знаємо те, що оборонна стратегія здійснювалася не завжди у чесний спосіб: приміром, у кілька разів перевиданій книжці Володимира Косика «Україна і Німеччина у Другій світовій війні» автор принаймні двічі усунув із документів тези, що свідчать про відкриті прояви українського антисемітизму1. Одразу зазначу, що ми маємо приклади вникливого аналізу різних аспектів українсько-єврейських взаємин у статтях Івана Лисяка-Рудницького, Івана-Павла Химки та інших, тож у цьому тексті я не повертатимуся до порушених там проблем.

Ситуація з публікаціями п. Яременка типова для «українського інтелектуальною простору»: нечисленні виступи, спричинені ними в різних середовищах, здебільшого за межі тих середовищ не вийшли, практично не змінивши status quo й, звісно, не викликавши ширшої дискусії. Принцип «не читав, але засуджую», як можемо переконатися, не є лише радянським курйозом. Усвідомлюючи це, не приховуватиму, що поштовхом до написання цих рядків (одразу зазначу, дуже особистих і без жодної претензії на остаточність суджень) став уміщений у «Коментарі» (2004, ч. 2) відгук Андрія Дуди на історію з «Сільськими вістями». Напевно, на мене вплинуло місце публікації, а також її подиву гідна герметичність. Ідеться про те, що односторінковий текст містить цілий компендіюм стереотипів і розумових кліше, вартих окремої уваги саме через їхню позірну нейтральність, природність, звичайність і, насамперед, безсумнівні для мене добрі наміри автора статті «Антисемітизм: хвороба неповноцінности?». Тому це зручний привід поговорити про приховані інтелектуальні пастки, що призводять до іншувань, неусвідомлюваних, непроблематизованих і недекларованих, – а також про потребу рефлексії над парадигмою національної історії.

Цей текст аж рясніє стереотипами й елементарними спрощеннями. У засновковому твердженні, мовляв, причиною національних фобій є «чужий успіх», доповненому тезою про те, що українці не мають «комплексів неповноцінности перед євреями», вражає самовпевненість автора, який, беручися за надзвичайно делікатну і заплутану тему, яка, до того ж, має величезну історіографічну традицію, самообмежується однією причиною, на підставі якої робить засадничий, вельми сміливий, але від того не менш сумнівний висновок. А теза про те, що за Хмельниччини або гайдамаччини погроми було спрямовано «не проти євреїв як народу, а проти експлуататорських (буржуазних) груп», вочевидь, не потребує коментарів, хіба що наводить на роздуми про витривалість совєтських ідеологічних кліше.

Автор послуговується арґументом від давнини (коректність і доцільність якого залишаємо наразі поза розглядом), покликаючися на історичну відсутність в українців антисемітизму, тим самим, автоматично (не знаю, чи свідомо)...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!