Тоні Джадт
Жовтень 2012

Інтелектуали і демократія

Інтелектуальні заняття трохи схожі на зваблення. Якщо йти до мети навпростець, майже напевно зазнаєш невдачі. Коли хочеш зробити внесок у світові історичні дебати, майже напевно зазнаєш невдачі, якщо почнеш із внеску в світові історичні дебати. Найважливіше тут – вести мову про речі, котрі мають, сказати б, всесвітнє історичне значення, але на такому рівні, на якому здатен упливати. А якщо твій внесок відтак увіллється ще й у ширшу розмову або розмови, що точаться деінде, то тим ліпше.

Тому я не певен, чи інтелектуали чинять аж так добре, коли розводяться про потребу поширювати в світі демократію або більше поважати права людини. Річ не в тім, що такі розважання не відбивають бажаного, а в тім, що вони небагато дають і для досягнення проголошуваних цілей, і для підсилення строгости розмови. Адже якби той, хто про це говорить, справді показав, на що хибують демократичні режими і демократія загалом, то підвів би набагато кращий підмурівок під тезу про те, що решту країн варто заохочувати до наслідування цієї нашої демократії. А коли просто твердити, буцімто ми є демократією, або заявляти, що як там у нас мене не обходить, а от вам я волію допомогти, тоді ризикуємо наразитися на відсіч: мовляв, йди-но собі і дай раду з власними справами, а тоді, можливо, здобудеш і міжнародну авдиторію тощо. Себто аби бути інтернаціональними, треба спершу стати національними.

Чим мусимо нині перейматися? Ми опинилися при кінці дуже довгого циклу покращень. Цикл цей розпочався наприкінці XVIII століття і, попри все, що відтоді сталося, тривав сливе до дев’яностих років XX століття: він полягав у поступовому розширенні кола країн, правителі яких змушені були прийняти щось на кшталт зверхности права. На мою думку, починаючи від 1960-х років, до цього додалися два інші, але пов’язані поширення: свободи економічної та свободи особистої. Ці два пізніші явища, напозір споріднені з першим, насправді становлять для нього потенційну загрозу.

Нинішнє століття здається мені століттям чимраз більшої непевности, почасти зумовленої надзвичайною економічною свободою (це слово вживаю в цілком конкретному значенні), а почасти – кліматичними змінами та непередбачуваним перебігом подій. За таких обставин нашим – інтелектуалів чи політичних філософів – головним завданням, імовірно, буде не уявляти собі кращі світи, а дбати про те, аби запобігти постанню гірших. Авжеж, це дещо інша справа, коли той інтелектуал, котрий змальовує великі картини зідеалізованих і дедалі кращих ситуацій, може виявитися зовсім не тією особою, якої варто найбільше дослухатися.

Можливо, нам доведеться запитувати себе, як захистити усталені правові норми, конституційні та людські права, свободи, установи тощо. Ми не питатимемо, чи війна в Іраку була добрим а чи поганим кроком до насадження на Близькому Сході демократії, волі, свободи, ринку тощо. Натомість ми запитуватимемо, чи мав цей крок рацію, навіть якщо досяг своїх мет? Згадаймо про ціну рішення: втрачений потенціял для досягнення інших цілей за допомоги обмежених ресурсів.

Усе це нелегко для інтелектуалів, які переважно вбачають своє покликання у впроваджуванні й обстоюванні великих абстракцій. Але, на мою думку, впроваджувати й обстоювати великі абстракції прийдешні покоління зможуть, якщо будуть здатні захистити й обстояти інституції, закони, правила та практики, що втілюють найкращі наші спроби впровадити ці великі абстракції у життя. Ті інтелектуали, які найбільше цим перейматимуться, й відіграватимуть найважливішу роль.
Тимоті Снайдер: Річ не в тім, треба чи ні говорити про демократію або поширювати її, а радше в тім, що демократія є річчю вельми тонкою, й утворює її велика кількість дрібних та вразливих механізмів і практик, як-от, безперечно, чесний підрахунок голосів виборців.

Якщо поглянемо на історію націй, сповна наділених чеснотами, ототожнюваних із демократією, то зауважимо, що наперед поставали конституційність, зверхність права та розподіл влади. Демократія майже завжди...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!