Мар'яна Буджерин
Серпень 2015

Іран, Україна і ядерний світопорядок

Ознайомтеся також із путівником по ядерній угоді із Іраном, що його підготував Белферський центр науки та міжнародних стосунків при Гарвардському інституті державного управління ім. Джона Ф. Кенеді.

У сфері нерозповсюдження ядерної зброї протягом минулих двох років водночас розвивалися два важливих процеси. Один – інтенсивний процес переговорів між Іраном та групою 5+1 (США, Великобританія, Китай, Росія, Франція та Німеччина), аби перешкодити потенційній програмі Ірану з ядерної зброї. 14 липня 2015 року сторони врешті затвердили Спільний всеосяжний план дій (JCPOA), який тепер очікує офіційного підтвердження країн-підписантів.

Другий важливий процес – це те, що Росія постійно порушує ґарантії безпеки, які вона надала Україні у зв’язку з її приєднанням до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як держави, яка не володіє ядерною зброєю. 5 грудня 1994 року Росія разом зі США та Великобританією підписала так званий Будапештський меморандум, чим зобов’язала себе поважати кордони України і її політичну незалежність, – зобов’язання, які вона порушила, анексувавши Крим у березні 2014 року, а по тому підтримуючи бойовиків на Сході України.

Іранська угода і Будапештський меморандум мають щонайменше дві спільні риси. По-перше, ці обидва документи є втіленням зусиль міжнародного співтовариства з підтримки та посилення міжнародного режиму нерозповсюдження ядерної зброї. По-друге, в обох переговорах – з Україною та Іраном – Сполучені Штати були провідним перемовником. Для США нерозповсюдження ядерної зброї – це одне з найважливіших завдань зовнішньої політики. При цьому США мають міжнародну політичну силу, щоб ефективно досягти цих цілей. Однак відмінності між ситуацією з Україною у 1994 році та Іраном у 2015 році є цікавішими і, безумовно, важливішими за своїми наслідками для ядерного світопорядку.

Обставини набуття ядерної зброї

Перша відмінність стосується причин і умов набуття ядерної зброї в Ірані й в Україні. Іран, як і більшість держав із ядерними амбіціями впродовж усієї історії, спочатку сформулював для себе потребу у розробці програми ядерного озброєння. Ця потреба була наслідком складної комбінації внутрішньополітичних чинників, викликів реґіональної безпеки, а також міркувань міжнародного престижу. Втілюючи цю амбіцію, Іран не раз уникав міжнародних інспекторів і врешті порушив міжнародний режим нерозповсюдження ядерної зброї, таємно збагачуючись і реґенеруючи ядерне паливо, значною мірою завдяки російським технологіям.

Ядерні амбіції Ірану ведуть до часів Шаха. Ядерну програму Ірану було заморожено після Іранської Революції 1979 року й упродовж Ірано-Іракської війни, але у 1990-х роках Тегеран відродив її і почав працювати над повним ядерним паливним циклом, який передбачав збагачення плутонію, а також видобуток урану і його збагачення. У той час як Іран наполегливо заперечував, що він розробляє ядерну зброю, його рішуче прагнення розвивати ядерну програму всупереч міжнародним домовленостям означало, що він принаймні має намір підтримувати ядерний «хедж», тобто здатність створити ядерну зброю за відносно короткий проміжок часу. Попри тривалі зусилля міжнародного співтовариства, зокрема суворий режим санкцій, у середині 2000-х років Тегеран посилив свою підозрілу ядерну активність. Сьогодні він може виробляти достатньо урану збройної чистоти, щоб виробити бомбу протягом декількох місяців або навіть тижнів.

На відміну від Ірану, розповсюдження ядерної зброї на постсовєтському просторі, зокрема в Україні, Білорусі та Казахстані, різко відрізнялося в тому, що поява ядерної зброї у цих країнах передувала будь-якому політичному попитові на неї. Ці нові незалежні держави стали розповсюджувачами ядерної зброї через історичну випадковість, «успадкувавши» свої ядерні...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!