Іван Химка
Травень 2011

Історія Кривавщини та ліки від ''пам'яті''

Timothy Snyder, Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin, New York: Basic Books, 2010.

 

За всі роки моєї наукової практики не пам’ятаю, щоб стільки знайомих читали й обговорювали котрусь книжку так, як нову книжку професора Тимоті Снайдера «Bloodlands». Усі, з ким зустрічаюся чи листуюся, готові про неї дискутувати. Голова нашого департаменту історії (еквівалент декана істфаку в українській системі), хоча спеціяліст він у французькій історії, завітав до мене, щоб обмінятися думками про неї. Доня не дала мені спокою, бо я, поки писав рецензію, тримав свій примірник «Bloodlands» в офісі, і вона не могла до нього доступитися. Найбільше мене дивує, що люди не тільки говорять про книжку, але справді її прочитали, попри обсяг: це ж бо справжня цеглина! Авжеж, серед сучасних істориків Східної Европи Снайдер – один із найкращих стилістів, може, і найкращий; але навряд чи більшість читачів, купуючи книжку, знала про це наперед. Радше сама тема розбурхувала цю надзвичайну цікавість: кров, Гітлер, Сталін – трагічний драматизм історії минулого століття в Европі.

Українська наукова й інтелектуальна публіка напевно добре знає Снайдера завдяки його цікавій книжці «Червоний принц. Таємні життя Габсбурзького архикнязя» («The Red Prince: The Secret Lives of a Habsburg Archduke») про Вільгельма Габсбурґа (Василя Вишиваного), прихильно рецензованій на сторінках «України Модерної» і «Критики»1. Але може бути, що він навіть більше відомий виступом у дискусії про Бандеру – «Фашистський герой у демократичному Києві», уперше опублікованим у його блозі для «New York Review of Books», а потім у двох українських перекладах2. Звісно, декому цей текст дуже не сподобався3.

Заголовок Снайдерової книжки, «Bloodlands», – це неологізм. Інша книжка, яку пише Снайдер, називатиметься «Brotherlands» – також неологізм: «братівщина», гра слів, яка відсилає до понять fatherland (батьківщина) і motherland (матірня земля). Це буде дослідження різних випадків з етнічно мішаних східноевропейських земель, коли брати вибирали собі різні національні ідентичності, як-от брати Шептицькі. Bloodlands – це земля крові, або краще: Кривавщина. Снайдер охоплює цим терміном землі, які найбільше терпіли від жорстокої масововбивчої політики Сталіна і Гітлера: головно Білорусь, Польщу й Україну, але також Литву, Латвію й Естонію, і меншою мірою – східну Румунію.

Снайдер написав сміливу книжку. Вона йде в розріз із тенденцією, доволі сильною в західній науці та публіцистиці: виокремлювати Голокост із-поміж усіх інших випадків геноциду і масових вимордувань, обстоювати його унікальність, невимовність  (unrepresentability) і, так би мовити, пріоритетність. Наприклад, Стивен Кац, авторитетний фахівець у юдаїці, порівнюючи різні історичні випадки масового переслідування та вбивства, дійшов висновку, що єдиний справжній геноцид – це єврейський Голокост4. Голодомор не може бути геноцидом, бо відрізняється від Голокосту (для дослідників цієї школи Голокост – одиноке мірило, всі інші мусять ex definitione відпадати)5. Поняття (чи риторика) «невимовности» Голокосту належить радше не до історичної науки, а до постмодерної літературної критики й теорії, і часто провадить до апофатичної містики, до сакралізації Голокосту, стає на перешкоді раціонального, наукового трактування його. Деякі публічні єврейські діячі протестують проти будь-яких зіставлянь або порівнянь Голокосту зі злочинами Сталіна6.

Для Снайдера нема історичного явища, яке існувало би понад можливістю історичного розуміння. Як і його покійний друг Тоні Джадт, Снайдер уважає, що історія як наука є важливим знаряддям проти тиранії і маніпуляцій «пам’яттю», яку він ототожнює з національними проєктами та з негідним змаганням за найбільшу національну мартирологію [402]. Тож йому залежить, наприклад, на тверезому оцінюванні числа жертв злочинів, описаних у його «Bloodlands», зокрема й Голодомору.

Він також...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!