Микола Рябчук
Березень 2012

Химерне пограниччя

Tatiana Zhurzhenko. Borderlands into Bordered Lands. Geopolitics of Identity in Post-Soviet Ukraine. Stutgart: ibidem Verlag, 2010.

Тетяна Журженко досить добре знана в українській академічній спільноті. Насамперед – як дослідниця ґендерної проблематики, якою вона займалася на межі 1990–2000-х, живучи і працюючи в Харкові. А відтак, після переїзду до Відня, – і як авторка якісних праць про політику пам’яті, опублікованих зокрема й у «Критиці» та «Україні модерній». Її нова, англомовна книжка – «Від прикордонних земель до земель із кордонами: геополітика ідентичности у постсовєтській Україні» – складається із семи самостійних нарисів, опублікованих у західних наукових виданнях протягом минулого десятиліття. Їх, а також спеціяльно написану для книжки вступну статтю, присвячено процесам державо-націєтворення в Україні після здобуття незалежности, зокрема формуванню національної ідентичности, у тісному взаємозв’язку із процесом «кордонотворення», себто перетворення старих, суто адміністративних совєтських кордонів у реальні кордони суверенної держави.

Цей процес, як слушно наголошує авторка, означає не лише накреслення нових меж на карті чи території, а й творення нових наративів. Делімітація, демаркація і міжнародна леґітимізація кордонів, розвиток новочасної прикордонної інфраструктури і запровадження належного прикордонного режиму – все це, звісно, важливі речі, проте у випадку України зовсім не найскладніші. Набагато поважніша проблема молодої держави – інерція людського мислення. Якщо західний кордон України збігається з давнім совєтським і завдяки цьому міцно зафіксований на ментальних мапах, то східний фактично є новим і тому відчутно позбавленим належної популярної леґітимности.

Слабка леґітимність цього кордону корелює на різних рівнях зі слабкістю/амбівалентністю української ідентичности й загальною слабкістю/дисфункціональністю української держави і непослідовністю/амбівалентністю політики, яку вона здійснює. У першій частині книжки («Переокреслення постсовєтського простору») Тетяна Журженко досліджує цю кореляцію на макрорівні – у нарисах «“Евразія” та її місце в українській геополітичній уяві» та «Від “слов’янських сестер” до “европейських сусідок”: українсько-білоруські взаємини після 1991 року». У другій частині («Окордонення націй, переступання кордонів») вона переходить від макрорівня («У процесі конструювання: українсько-російський кордон від падіння СССР до розширення ЕС») до мікрорівня («Слобожанщина: перевинайдення реґіону на українсько-російському пограниччі»). І нарешті, в останній частині, «Життя з кордоном», дає блискучий мікроаналіз «кордонотворення» і відповідних ментальних змін у місцевого населення, зроблений на основі власних включених інтерв’ю на пограниччі Харківщини та Бєлгородщини (нариси «Усвідомлення нового кордону: соціяльні трансформації та ідентичнісні зміни у п’яти прикордонних селах» та «Ставання українцями в “російському” селі: місцева ідентичність, мова і національна належність»).

У центрі книжки, фізичному і смисловому, є ще один нарис – «Межі в уяві: дискурси й наративи українсько-російського кордону», який можна вважати за ґрунтовне представлення авторчиної методології і який справді є ключовим для властивого всій книжці розуміння кордонів – як символічної, а не лише суто фізичної реальности.

Коротке окреслення методології знаходимо, власне, вже у вступній статті, де авторка повідомляє, що її праця «поєднує декілька дисциплін та методологічних підходів: від історії ідей і теорії міжнародних відносин до дискурс-аналізу, політології та соціяльної антропології» [с. 37–38] і що книжка має амбітну ідею «розглянути постсовєтські кордони як конструкти, що їх витворили різні політичні актори за допомогою розмаїтих наративів; вийти за межі панівних дискурсів безпеки й інтеґрації та показати їхню роль у процесі конструювання кордонів», звертаючися при цьому не лише до «елітистських дискурсів, що їх витворили...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!