Ольга Кирилова
Листопад 2014

Колективне тіло китайської культури

У світовому мистецькому просторі дедалі дужчає «східна присутність», і центральне місце тут належить китайській культурі. «Східна присутність» як джерело інновацій розмикає усталені рамки постмодернізму (і пост-постмодернізму). Зокрема, це стосується китайського соціяльно зорієнтованого (зокрема протестного) мистецтва, що його в останні роки особливо широко експонують на міжнародних виставках, кінофестивалях тощо. Тут передусім варто назвати чималий «китайський блок» в експозиції «Арсенале-2012», виставку «Китай Китай», що триває в арт-центрі Пінчука, численні тижні китайського кінематографа в Києві, кінематографічні «прориви» Чжан Імоу («суперечливого класика» китайського соціяльного кіна) та Чень Лі (чию творчість уперше було представлено на Московському міжнародному кінофестивалі 2012 року).

Основною темою, ключовим концептом цього мистецтва є колективна тілесність, детермінована етичним та політичним чинниками, що резонує на рівні тілесности індивідуальної. Китайський соціюм досліджують на прикладі «елементарних частинок»: селищна рада та нуклеарна сім’я, причому в них порушено спільні проблеми: непорушність адміністративної влади на всіх її рівнях, політику народжуваности й конфлікти, пов’язані з її примусовим обмеженням.

«Приватне» в сучасному китайському кінематографі функціонує як симптом корпоративного, що набуває форми корпореального (тобто пов’язаного з тілесною реальністю), нормативно вторгаючись у членів суспільства як у члени тіла. Виникає «тілесний бунт», що його слід вирішити лише етично через пошук суспільної гармонії й справедливости в реґулюванні повсякденних суспільних конфліктів.

«Бунтівну корпореальність» колективного китайського тіла природно пов’язано з проблемою сім’ї, насамперед – із горезвісним законом про обмеження народжуваности. Цій тематиці присвячено, зокрема, фільми режисерів Чжан Імоу «Історія Цю Цзюй» (1992) та Чень Лі «Вишенька на ґранатовому дереві» (2012). В обох кінотекстах виділено два ключових типи «клітин», що становлять це колективне тіло, – селищну раду та нуклеарну сім’ю; в обох випадках є стихійні порушення кордонів тілесности – перевищення народжуваности чи перевищення повноважень місцевої влади болісно порушують порядок соціяльної корпореальности. Голова сільради як «голова» соціяльного організму фігурує в обох сюжетах, проте якщо у фільмі визнаного метра китайського кіна Чжан Імоу протистояння впертої селянки-правдошукачки Цю Цзюй та сільського голови, що скалічив її чоловіка, залишається етично невирішеним (покарання приходить після примирення), то у початківця Чень Лі «голова» вже відверто капітулює перед «бунтом тіла»: жорстке протистояння двох жінок, майбутньої сільської голови Фаньхуа і майбутньої матері Яо, завершується тим, що Яо таки народжує третю дитину, Фаньхуа раптово напередодні виборів відмовляється від претензій на довгоочікувану посаду. Так соціяльні конфлікти вкорінено в індивідуальній тілесності, підпорядковано їй на сюжетному рівні.

Як може голова збунтуватися проти тіла? Як може сільський голова, що мусить бути втіленням справедливости, безпричинно побити селянина, завдати йому тяжких ушкоджень? Неочевидна відповідь криється в тій-таки проблемі народжуваности: причиною гніву старости виявляється не спроба постраждалого зайнятися на своїй території недозволеним тваринництвом, а натяк на сімейний стан самого старости – на те, що в його родині чотири доньки; тобто він і перевищив ліміт народжуваности, і не зміг зачати сина. Тож головна героїня фільму, невгамовна Цю Цзюй, починає на адміністративному рівні боротьбу зі старостою, вимагаючи не матеріяльної компенсації, але вищого поняття – справедливости, яка має виразитися в адміністративних санкціях. Вона викликає подив у свого інертного чоловіка, який і далі сприймає старосту не тільки за безумовний авторитет у всіх життєвих ситуаціях, але й за певний субститут власної голови. Фільм...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!