Елеонора Соловей
Жовтень 2003

Колізії повернення поета

Володимир Свідзинський. Живуща вода. Поезії (Вибрані твори). – Київ: ВАТ «Видавництво “Київська правда”», 2002.

Мандрівник і риболов. Природа у творчості Володимира Свідзінського й Максима Рильського. Упорядник Іван Андрусяк. – Київ: Факт (Літературний проект «Текст + контекст»), 2003.

Володимир Свідзинський. Поезії. – Луцьк, Редакційно-видавничий відділ «Вежа» Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2003.

Український письменник Володимир Свідзінський (18851941). Біобібліографічний покажчик (Серія «Повернені імена»). – Харків, Харківська державна наукова бібліотека ім. Короленка, 2003.

Анатолій Свідзинський. «Я виноград відновлення у ніч несу...»: Володимир Свідзинський – творець прекрасного. – Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2003.

 

Нинішнє загальне визнання факту, що Володимир Свідзінський – один із найкращих українських поетів, парадоксально поєднується з тим, що читацький загал його віршів не знає. Найочевидніша причина – вбивчо банальна: вони малоприступні. Найповніше поки що видання 1986 року (в «Бібліотеці поета» видавництва «Радянський письменник»), як мовилося цьогорічної весни на першій присвяченій поетові науковій конференції у Луцьку, – сьогодні майже такий самий раритет, як і три маленькі прижиттєві збірки.

Прагнення розірвати це зачароване коло і повернути в обіг поетичні тексти Свідзінського надихало й упорядника «Живущої води» Володимира Коломійця, і упорядника ориґінально задуманого «фактівського» тому Івана Андрусяка. Андрусяк, відповідно до ідеї цілого видавничого проєкту, дав і певний «контекст»: до поезій долучив листи, деякі спогади, а також розвідку Василя Стуса «Зникоме розцвітання» і статтю Ростислава Мельникова про поета. З огляду на ситуацію, маємо бути вдячні за цю ініціятиву і не надто прискіпуватися (хоч деяка недбалість видань таки впадає у вічі, а окремі ляпсуси гідні зайняти місце в спеціяльній колекції). Безперечно, знайомство з поетом за всіма цими виданнями все ж ґрунтовніше, ніж за антологіями чи хрестоматіями.

Більше дивує, що в луцькому томику збірка «Ліричні поезії» 1922 року представлена так само скупо, як у виданні 1986 року, зокрема – тими уривками з віршів, які свого часу цитувалися в рецензіях на неї. Тоді це було спричинене небажанням власника єдиного на той час примірника першої збірки «ділитися» з упорядником. Але ж іще 1996 року ту збірку повністю передрукував Василь Яременко в журналі «Дніпро», тож годі зрозуміти в цьому випадку логіку упорядників «Живущої води»: тут із першої збірки – взагалі один уривок і один вірш (теж за виданням 1986 року).

Луцьке видання не має коментарів, отож, либонь, жоден із сотні його щасливих власників не оцінить, що два вірші тут публікуються вперше (одночасно – у «Додатку» до книжки Анатолія Свідзинського) і є ще кілька, відсутніх у виданні 1986 року; але не один подивує з того, що наявні розділи-збірки не наведено у змісті, зате і в ньому, і в алфавітному покажчику як назви віршів подано... присвяти. А видавці «Живущої води» взагалі не обтяжили себе складанням алфавітного покажчика, а шкода: у книжці, що містить понад дві з половиною сотні поезій, він був би вельми доречним, і відсутність не промовляє на користь культури видання. А з присвятами й тут халепа: замість М. Васильківському (вірш «Над парканами жовті віти...») – М. Василевському. Але до культури видань іще повернемося згодом.

У луцькому виданні цінним додатком є «Словник», якого уклав Юрій Громик: поетове лексичне багатство відзначала навіть неприхильна до нього критика, рідкісні лексеми потребують пояснення, а прийнята у виданні 1986 року манера давати його у підрядкових примітках (яку волів залишити без змін Андрусяк у своїй книжці) не вельми пасує до поетичних текстів.

З огляду на описану загальну ситуацію виняткову цінність має харківський біобібліографічний покажчик. Його укладачка Надія Полянська...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!