Олексій Шевченко
Квітень 2001

Комунікативна утопія в українському контексті

Юрґен Габермас. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство. Переклад з німецької Анатолія Онишка. – Львів: Центр гуманітарних досліджень Львівського Національного університету ім. Івана Франка; видавництво «Літопис», 2000.

1.

Ця стаття не є аналізом конкретної книжки відомого філософського метра, чи популярним викладом еволюції його поглядів і нинішнього світогляду, чи спробою визначити місце комунікативної філософії в історії філософської думки й у сучасному культурному контексті. Вона має принципово іншу мету: накреслити ескіз портрета особливого концептуального персонажа – Габермас-в-Украіні. Деконструкція цього персонажа як продукту рецепцій і проекцій пострадянського українського інтеліґента може сприяти й деконструкції популярної комунікативної утопії – великого і всепереможного вчення габермасизму-апелізму.

Поява на пострадянському ідейному обрії культових постатей на місці, що залишилося вакантним після класиків марксизму, є симптоматичною для свідомості, яка не мислить себе без питання «Сделать жизнь с кого?». В переддень і на першому етапі української національної незалежності гідною заміною Маркса виявився Гайдеґґер. Він давав інтеліґентові змогу: а) вважати себе за інтелектуала, якому доступні складні розумові конструкції; б) не поривати із засвоєною через діаматівський жарґон геґелеподібною спекулятивною традицією, переключившись на проблему «Буття»; в) зв’язати «високу» філософську ідентичність з українською ідентичністю, яка у своєму формуванні використовує гайдеґґерівську акцентуацію Мови й тим успішно солідаризується з дискурсом місцевого націоналізму, в рамках якого Буття постає нерозривним із поняттям «національного».

Відсутність апарату для аналізу соціальних процесів, замкненість тематики, бідність основних розумових сюжетів і монотонний тавтологізм гайдеґґерівського дискурсу взагалі й Гайдеґґера в українському національному обладунку зокрема обумовили його поступове сходження з авансцени філософського метадискурсу. Мода на постмодерн, підвищення престижу «плюралізму», поширення ідеологеми про європейську українську ідентичність і заклики до формування громадянського суспільства та входження в європейську спільноту сприяли запитові на більш соціально зорієнтованих мислителів, що одночасно повинні були бути символом європейського способу думки, сьогоднішнього її рівня, й уособлювати європейський стиль поведінки сучасного філософа.

Годі шукати когось, хто задовольнив би ці вимоги краще за Юрґена Габермаса та його послідовника Карла-Отто Апеля. Будучи живим класиком і нинішнім володарем дум, Габермас, крім цієї очевидної переваги над давно мертвим метром Гайдеґґером, має на сучасному українському ґрунті ще й інші. Він належить до «лівих» і «проґресивних» (тоді як Гайдеґґера усталена традиція ототожнювала з консервативною, патріархальною, правою і навіть фашистською свідомістю). Він наділений традиційною для німців любов’ю до філософських спекуляцій, – а вона дає філософу змогу залучити до свого концептуального апарату не тільки сам гайдеґґерівський дискурс (його вплив безсумнівно відчувається в Апелевій трансцендентальній прагматиці), а, по суті, всі найзначущіші філософські течії ХІХ–ХХ століть (німецьку класику в особі Канта, Фіхте, Геґеля, феноменологію Гусерля, зокрема його «пізні» варіанти вчення про «життєвий світ» і проблематику інтерсуб’єктивності, різні версії лінґвістичної філософії, зокрема пізнього Вітґенштайна, англо-американську аналітичну традицію тощо). В цьому просвітницькому проекті, спрямованому проти постмодерну, але разюче спорідненому з ним через покладений у його основу принцип цитатної колажності, є все, що складає суть самосвідомості інтеліґенції – прошарку, який є водночас перманентно революційним і конформістськи-«охранительським»; який удає з себе еліту попри вічну загроженість від репресивних механізмів влади; який завжди...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!