Володимир Кампо
Квітень 2019

Конституційна демократія та ринкова економіка (полемічні замітки з приводу однієї статті)

Вступні положення

Одним із центральних питань становлення демократичної соціяльно-правової держави є гармонійні та динамічні відносини між конституційною демократією і ринковою економікою. Елементи ринкової економіки, звісно, можуть існувати і за авторитарних чи навіть тоталітарних режимів — правого чи лівого ґатунку. Та найоптимальнішим для формування і функціонування ринкової економіки є панування конституційної демократії, коли фактично відсутні волюнтаристські політичні, законодавчі чи інші обмеження для розвитку підприємництва, його відносин із державою та громадянським суспільством.

Після Революції Гідности Україна зробила чергову спробу утвердити конституційну демократію як загальнолюдську цінність і систему державного врядування, що базується на пріоритетній ролі Конституції та незалежних конституційних інститутів у сфері публічного і приватного життя. Це було зумовлено суспільно-політичними процесами, що суперечливо протікають в Україні протягом усіх 28 років незалежности.

Першу спробу утвердити конституційну демократію в Україні (1990–1995) було пов’язано з проголошенням її незалежности. А також із розробкою у 1992–1993 роках перших проєктів демократичної Конституції, заснованих на доктрині европейських спільних демократичних цінностей Леоніда Юзькова (1938–1995): конституційної демократії, гідности та прав людини, верховенства права. На жаль, парламент не схвалив цих проєктів, які принципово відрізнялися від тоталітарних квазиконституцій УСРР та УРСР 1919, 1924, 1929, 1937 та 1978 років. Для більшости депутатів европейські спільні демократичні цінності були чужі й незрозумілі, оскільки, крім ідей перебудови часів Міхаіла Ґорбачова, зокрема «соціялістичної правової держави» та інших так званих соціялістичних цінностей, жодних інших вони не сприймали й не були готові підтримати.

Друга спроба (1996–2004) запровадити конституційну демократію в Україні була успішнішою, і 28 червня 1996 року парламент ухвалив другу в новітній історії України демократичну Конституцію (першою була Конституція УНР 1918 року). Саме у цей час президент Леонід Кучма спробував започаткувати українське «економічне диво». Це «диво» відбулося, проте почасти всупереч авторитарній політиці тогочасної державної влади, яка була неспроможна збалансувати конституційну демократію та ринкову економіку. Як наслідок, у процес державного врядування включилася стихійна конституційна демократія — опозиційні рухи, що фактично сприяли прискореному розвитку українського бізнесу. Згодом це стало запорукою підтримки, яку цей бізнес надавав народним виступам під час Помаранчевої революції 2004 року.

Наступну, третю, спробу (2005–2013) було пов’язано саме з Помаранчевою революцією. Щоправда, старий-новий український політичний клас вирішив змінити форму правління у державі: з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську. Зміну форми правління було закріплено конституційною реформою 2004 року, що стала тимчасовим компромісом між різними політичними силами українського парламенту й підірвала конституційну стабільність у державі, проте не перешкодила різкому зростанню іноземних інвестицій в українську економіку завдяки довірі до демократичного президента Віктора Ющенка. Проте постійні конституційні конфлікти між президентом і прем’єр-міністром знижували рівень державного менеджменту, а світова економічна криза 2008 року спричинила в Україні значний економічний спад.

2010 року Конституційний Суд України (далі — КСУ) скасував цю реформу як неконституційну через те, що парламент не дотримався конституційно встановленої процедури внесення змін до Основного Закону. Суддя КСУ Сергій Головатий уважає, що парламент не вжив заходів для належного відновлення дії Конституції України у редакції 1996 року і разом із виконавчою владою де-факто відновив її дію. Не кажучи вже про те, що питання про відновлену Конституцію парламент мусив би винести (але не виніс) на всеукраїнський...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!