Сергій Грабовський
Жовтень 2000

Креоли, креоли, навкруг самі креоли...

Олександр Гриценко. Парадокси запізнілого міфотворення. – «Критика», 2000, ч. 9.

1.

Микола Рябчук зробив свою справу. Він зібрав написані за десять років статті, доповіді й нариси та скомпонував із них книжку. Ця книжка розійшлася Україною та поза нею, кільканадцять тисяч (без перебільшення) людей уже прочитали її та мають що сказати авторові. Поза сумнівом, у цих відгуках знайдеться чимало вельми критичних зауваг на адресу дослідника (почасти їх уже озвучив Олександр Гриценко у вересневому числі «Критики»). В тому числі й кумедних: наприклад, кілька разів поплутано номери з’їздів покійної КПСС або ж назву розвідки Івана Дзюби в посиланні подано в англійській транслітерації. Нарешті, автор нерідко веде війну з «мертвими півнями» – політиками чи політаналітиками; ті свого часу висунулися, прокукурікали щось химерне і щезли з наукового обширу, а Микола Рябчук тимчасом оживляє їхні тіні з енергією, гідною кращого застосування.

Але можуть бути й серйозніші зауваги. По-перше, автор маніфестує себе як українця, ба більше, «ліберального націоналіста». Гвалт! Хіба сучасний дослідник може собі дозволити бути щирим українцем? Він має бути людиною безсторонньою та позанаціональною, а писати бажано «мовою міжнаціонального спілкування», таким собі соціогуманітарним есперанто – тобто англійською чи російською. По-друге, незрозумілим є жанр Рябчукової книжки. Це й не академічна студія, і не науково-популярна розвідка, і не художньо-публіцистична оповідь. По-третє, автор звалив докупи тексти, написані в різні роки, і все це має називатися «книжкою». Але ж насправді слід говорити про «збірку», де треба розташовувати матеріали в хронологічному або ж тематично-хронологічному порядку. По-четверте... І так далі.

Поза сумнівом, подібних інвектив Микола Рябчук наслухається ще чимало. І добре – вони заслужені. Але всі зауваги, на мою думку, блякнуть на тлі справжнього наукового відкриття, що його автор зробив і довів протягом цих десяти років. Ідеться про руйнацію дихотомії «українці-росіяни», «україномовні російськомовні», «патріоти-перевертні» тощо, на якій від самого початку століття ґрунтувалося пояснення етнополітичних і національно-культурних процесів в Україні. Натомість у своїх раніших статтях (а тепер – у стильно, «по-західному» оформленій книжці) Микола Рябчук запропонував принципово інакшу, незрівнянно евристичнішу теоретичну побудову. Згідно з нею, сучасний український загал складається зовсім не з двох, а з трьох основних національно-культурних груп, узаємини, боротьба та союзи між якими визначатимуть перебіг подій в Україні ще принаймні кілька десятків років: власне українців, совєтських людей і тих, кого Рябчук метафорично називає «креолами».

2.

Традиційне окреслення латиноамериканського креольства полісемантичне: йдеться і про нащадків вихідців із метрополії, і про «мішанку» з прийшлого та місцевого етнічного субстрату, але з культурною орієнтацією на метрополію. Власне, щось схоже відбувалося і в Російській імперії, надзвичайно схожій за своїми особливостями на Іспанську (хто не вірить, хай візьме перший том Марксового «Капіталу» – це все ж таки науковий твір, там жодного разу не вжито слова «комунізм» – і прочитає блискуче описання колоніальної експансії Іспанії, яке мало наслідком, зокрема, кричущу загальмованість економічного та політичного розвитку метрополії). Ще на початку XIX століття вихідці з України (незалежно від походження) легко здобували гідні місця в державному та культурному житті Петербурґа й Москви, але дуже скоро становище змінюється, і до «южан» у російських столицях починають ставитися як не до зовсім своїх, як до цікавих, але трохи небезпечних диваків.

У відповідь креоли гуртуються. Ще не доконечно усвідомлюючи, чому й навіщо. Наприкінці XIX – на початку XX століття постають...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!