Боґуслав Бакула
Грудень 2009

Креси без узаємних викреслювань

«Кресознавчий» вибух у Польщі1

Нещодавня хвиля великого зацікавлення літературою кресового дискурсу вже пішла на спад, минув час бурхливого розвитку кресознавчої думки в історії, літературознавстві, етнології, соціології. Перевидано ледь не все вартісне в цій царині, надруковане в еміґрації. Важко перелічити конференції, семінари, колективні збірники та індивідуальні праці, присвячені різним аспектам цього явища. З’являються нові й нові літературні, мемуарні, наукові й науково-популярні тексти, що перебувають у нурті кресової пам’яті. Десятки «кресофільських» сайтів в інтернеті склали нині окреме комунікативне явище. «Креси» вже оточують нас зусібіч і водночас перебувають у центрі нашої спільної чуйности. Схоже, мультиплікація та гіперболізація «кресів» у порівняно невеликому суспільстві й державі переростає їх реальний досвід і можливості, їх реальні географічні, етнічні та політичні мотивації, отож є вираженням непогамованих сил мітологізації. Тут поляки реалізуються найповніше. Цьому вони віддані більше, ніж державі, політиці чи розумній ощадності. Тема «кресів» захоплює не тільки східний простір, але й стає обіговою монетою в програмах різних конференцій, що торкаються питання міту, пограниччя, тотожности, багатокультурности, локальности, глобалізації, суб’єктности, спільности, спогадів дитинства, війни, минувшини, майбуття... і так далі. Здатна ревіталізуватися функція фікції «кресів» у польській колективній свідомості сперта не лише на літературну ностальгію. Цей образ особливого світу постає з дедалі потужнішого корпусу кресознавчих наукових, науково-популярних і мемуарних текстів. Поняття «креси» належить до ширшої структури думки й образу, набуває своєрідного магічномітотворчого характеру й суттєво впливає на суспільно-політичний стан польської спільноти. Під таким кутом зору «креси» бачаться чимось найбільш польським, хоча (бо) воно втрачене, чимось таким, що ex definitione ушляхетнює кожного, хто про це говорить. І навпаки – найменша критика може наразитися на гостру реакцію чи навіть на звинувачення у національній зраді.

«Необґрунтована сила дискурсу...»

Про дивовижну живучість кресового міту, втисненого в рамки аркадійського і катастрофічного образів, і про щільний зв’язок між ними міркує видатний французький історик Даніель Бовуа2: «Ідилічний мотив переважаву польському мовленні про Україну, і краще ствердити зразу, що це було джерелом зазвичай катастрофічних стосунків між українцями та поляками»; його дивують ностальгійні настрої поляків, він не розуміє, «чому Україна надалі наповнювала душу пересічного поляка ностальгією та чарами, навіть за комуністичних часів» [с. 11].

У таких випадках підкреслюють роль літератури. Головним дискурсом, що заступив знання джерел про «креси » в польській публічній думці протягом щонайменше останніх староків, був літературний вимисел, який мітологізував дійсність, витісняючи раціональну історичну оцінку, особливо в часи поділів, а потім – комуністичного ізоляціонізму, створюючи мітологію втраченої вітчизни, страждання, жертовности. Однак варто зауважити, що становище літератури як джерела історичних, політичних, патріотичних знань – не є аберацією, притаманною польській свідомості, маніякально прив’язаній до «кресів», лишень психологічний ефект комплексу відокремлення, особливо в комуністичний період, і потреба спертися на єдине джерело, яке до кінця не можна було сфальшувати: на національну літературу. В еміґрації неминуча...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!