Ноам Чомскі
Січень 2002

Куди прямує світ?

Стаття є скороченою версією публічної лекції, прочитаної 10 листопада 2001 року в Музичній академії Ченнай (Мадрас, Індія). З англійської переклала Ірина Масленнікова за публікацією в електронному часописі «ZMag» (США).

 

Кілька років тому відомий біолог Ернст Майр із Гарварду опублікував деякі роздуми стосовно можливости існування позаземного інтелекту і дійшов висновку, що така можливість дорівнює нулеві. За основу своїх аргументів він узяв адаптативну функцію так званого вищого інтелекту, а саме людської форми організації розуму. Згідно з Майровими підрахунками, на планеті від зародження життя існувало десь 50 мільйонів видів живих істот, і лише один із них досяг рівня розумового розвитку, необхідного для створення цивілізації. Це сталося досить недавно, мабуть, сто тисяч років тому, в поколінні, всім членам якого вдалося вижити. Припускаючи, що ця форма організації розуму не пройшла випробування селекцією, Майр також стверджує, що життєві форми Землі спростовують думку, буцімто «краще бути розумним, ніж дурним», принаймні з огляду на біологічний успіх, який виправдовує себе у випадку з тарганами та бактеріями, але стає дедалі менш переконливим на вищому рівні організації свідомости.

Епоха існування людства, можливо, дасть нам відповідь, чи краще бути розумним, а чи дурним. Найщиріше ми сподіваємося, звісно, що на це запитання однозначної відповіді не існує, якщо не вважати людину лише за біологічну помилку, бо всі ці відведені їй сто тисяч років вона використовує на самознищення, а заразом і на знищення ще багато чого навколо себе. Напевне, саме цього людство навчилося найкраще, а позаземний спостерігач, коли припустити його існування, дійшов би висновку, що люди виказували це вміння протягом усієї історії, а надто протягом останніх кількох століть, завдаючи шкоди довкіллю, розмаїттю складніших організмів, а також, – із холодним і розрахованим звірством, – одне одному.

1

11 вересня та його наслідки – підхожий приклад. Уже визнано, і, на мою думку, цілком слушно, що страшні вересневі події набули історичного значення. Але мусимо чітко розуміти, чому це слушно. Так, ті злочини були, либонь, випадком найбільшого руйнування з усіх, що їх зазнало людство у мирні часи. Проте, зауважмо це слово, «випадок». Правда, на жаль, полягає в тім, що злочин є в історії цілком звичайною річчю, поступаючись в анналах жорстокости хіба тільки війні. Наслідки 11 вересня – просто один із безлічі прикладів.

Попри те, що про масштаби недавньої афганської катастрофи можна лише здогадуватися і нам лишаються самі припущення щодо подальшого перебігу подій, неписані закони, закладені у підмурівок більшости політичних рішень, ми знаємо напевно. Вони, своєю чергою, здатні допомогти нам зрозуміти, куди ж усе-таки прямує людство. Відповідь, на превеликий жаль, полягає втому, що людство прямує давно торованою стежкою, хоч і тут не обійшлося без змін. Злочин 11 вересня справді став переламним моментом історії, але не через його масштаб, а радше через вибір мішені.

Вперше після того, як 1814 року британці спалили Вашинґтон, під ударом, мало того, – під правдивою загрозою опинилася територія США. Вперше маємо стільки жертв. Вперше зброя повернулася у зворотньому напрямку, і цей поворот виявився дуже драматичним.

Те саме відбувається і в Європі, тільки тут драматизму ще більше. Так, Європа пережила криваві руїни, але ж то європейці вбивали одне одного, тим часом захопивши більшу частину світу, і то не надто чемно. За небагатьма винятками, вони ніколи і не потрапляли під удар своїх іноземних жертв, тож не дивує, що Європу так вразив вересневий терористичний акт. Та якщо 11 вересня справді є драматичним зламом світової історії, у наслідках тих подій нема нічого переламного, тож і проходять вони майже непоміченими.

Відтак постають певні питання, що потребують детального розгляду, якщо ми сподіваємося запобігти наступним трагедіям. Під тими уламками причаїлося...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!