Катерина Ботанова
Вересень 2000

Куди входить Фортінбрас (Роздуми про шизонарцисизм)

Оксана Забужко. Хроніки від Фортінбраса. – Київ: Факт, 1999.

Особисто мені Фортінбрас завжди здавався таким собі «санітаром лісу»: «Трупи прибрать! марафет навесть! провітрить помещєніє!». Проте, ще за дві репліки до цих вказівок, вишкіривши свої рівнесенькі, чи не порцелянові, зубки, – поінформувати всіх присутніх (так собі, між іншим, адже нагода просто запрошує) про свої права на данський трон, якими він і збирається негайно тут і тепер скористатися. І це абсолютно правильно: королівство без короля – все одно, що курник без півня. Навіть якщо тіло останнього (задля історичної справедливості – «останніх») іще не встигло охолонути. З тією ж таки метою, себто щоби не почалися в народі «разброд и шатание» – розвішати в кімнатах запустілого палацу галерею портретів. Зрештою, країна повинна знати своїх героїв і своїх злодіїв: першим – терновий вінець на чоло, останнім – намалюємо ріжки і будемо влаштовувати загальнонаціональні турніри з метання бруду в помальовані морди колишніх вождів. Тим, хто найвлучніше поцілить – сувенір на пам’ять: портрет Гамлета, в рисах якого настирливо прозирає Фортінбрас. А чого, теж блакитної крові.

Проте, що особливо приваблює мене в цьому персонажі: на роль наратора (казкаря, лірника, кобзаря – потрібне підкреслити), котрий «дбає про нащадків» – «залишаючи їм “повість”, якою зачитуємося от уже чотири століття» («Хроніки...»), наш шляхетний Фортінбрас і не претендує. І, справді, чого б це – як самої «повістини» він не знає. Не може знати, бо щойно ж із Польщі. (А ще державу-ото розбудовувать...) Крім того, цю роль собі вже обрав Гораціо, достатньо засліплений і очищений Гамлетовою кров’ю, щоби, взявши посоха в руки, стати данським кобзарем.

Гораціо:

...Той, хто не відає, тоді почує

Від мене про страшні, смертельні дії,

Про злочини нечувані, мерзенні,

Про хитрощі, про ненавмисні вбивства

І, зрештою, про заміри підступні,

Які призвідцям принесли загибель.

Я розповім це.

Фортінбрас:

Поспішім почути...*

От і виходить, що ми прегірко ошукалися у своїх сподіванках, адже попри всі зусилля довести собі й людству, що писання (чи то пак, описування, переописування) є заняттям блакитної крові, не менш шляхетним, ніж профілактичне винесення трупів та очищення роялю Steinway від шпротів і шампани (інтертекст, панове, інтертекст), ба більше, що писання, власне кажучи, і є цим символічним прибиранням – а також завоюванням Польщі, оволодінням данським троном і дбанням про нащадків, – з віртуальною лірою в руках усе одно опинився наш вічний Гораціо, на руках якого, власне, й помирає Гамлет. Однак, хто може сказати напевне, чия саме версія вижила б у народі, якби Фортінбрас усе ж таки взявся за перо, завершивши, врешті-решт, необхідні очисні роботи...

Але уявімо собі, що ми не чули нічого зі щойно сказаного, адже «в фіналі, не забуваймо, якраз і входить Фортінбрас». І він-таки скаже своє слово. Він, власне, уже його промовляє з усією силою і брутальністю, до якої зобов’язує обрана трибуна «другої статі постколоніального народу».

Нюанси авторського голосу Фортінбрасових хронік є, як на мій допитливо-читацький погляд, безумовно найцікавішим елементом усього цього майстерно здійнятого лементу. Сильне, добре поставлене сопрано, під доволі потужним тиском, хоча й у міру дозованими порціями виливає на читача потоки думок, замішаних на емоціях і патріотичних імпульсах. Але ж читач, той бідний читач! – одіозна постать у цьому фонтанічному діалозі: стійко усвідомлюючи присутність власного інтелекту, він щосили натягає на себе робу «вільного інтелектуала», намагаючись втримати її обома руками. Але не кожному дано зійти на сю Голготу – пробратися крізь химерні мовні...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!