Роман Шпорлюк
Червень 2017

Лєнін, «Великоросія» та Україна

«Аналізуючи історію міжнародних відносин у сучасну добу, — писав Джордж Фрост Кенан 1995 року, — годі знайти дивнішу, вражаючішу і, на перший погляд, незрозумілішу подію, ніж несподіваний та повний розпад і зникнення з міжнародної сцени, передусім у 1987–1991 роках, потуги, знаної як Російська імперія, а потім Совєтський Союз». Кенана особливо вразила «надзвичайна раптовість, різкий швидкий кінець і не менш — відносна безкровність, із якою завершила існування велика совєтська імперія».

Шукаючи пояснень, Кенан звернувся до декларації про «суверенітет» Російської республіки (1990), яка, на його думку, значно відрізнялася від подібних декларацій інших совєтських республік:

У випадку Російської Республіки жест був набагато серйозніший. <…> Вона ставила російський народ в один ряд з іншими периферійними суб’єктами колишнього Совєтського Союзу <…> Така позиція Російської Республіки піддавала смертельній загрозі сам Совєтський Союз. Бо якби російський народ вирішив проголосити свою незалежність або навіть якби він збирався стати членом федеративного або конфедеративного «союзу» на рівних умовах із рештою, то що, окрім імені, залишилося б від Совєтського Союзу? Він став би порожньою оболонкою без народу, без території, а просто з теоретичною ідентичністю.

У діях Росії Кенан бачив підрив або відмову від припущення, що його зовнішній світ доти сприймав як належне: що СССР і Росія були синонімами і що РСФСР була дивним об’єктом на адміністративній карті Совєтського Союзу, яку не слід було плутати зі справжньою Росією. Більшість етнічних росіян, які мешкали в СССР, а також іноземці вважали, що Совєтський Союз був іншою назвою для Росії, хоча, можливо, громадяни СССР, які не були етнічними росіянами, не поділяли такої думки. Так само за часів царської Російської імперії не існувало загальноприйнятого поняття Росії, яка не збігалася в просторі з імперією. Як пише Джефрі Госкінґ, «Британія мала імперію, але Росія була імперією — і, можливо, досі нею є». На відміну від Британської імперії, веде далі Госкінґ, «Російська імперія була частиною батьківщини, а “корінне населення” неминуче змішувалося з росіянами на ринках, вулицях і в школах — і насправді це триває і далі».

Госкінґ повертається до цієї теми в книжці «Росія: народ та імперія. 1552– 1917», де цитує запис зі щоденника колишнього прем’єр-міністра Російської імперії Сєрґея Вітте:

Уся помилка нашої багатодесятирічної політики — це те, що ми досі ще не усвідомили, що від часу Петра Великого та Єкатєріни Великої немає Росії, а є Російська Імперія.

Іван Лисяк-Рудницький у статті, яку вперше було опубліковано 1963 року, наводить цю ж цитату Вітте (хоча він переклав її дещо інакше), але також цитує наступне речення Вітте, де той зауважує, що близько 35% населення становили «інородці» і що «руські розділяються на великоросів, малоросів і білоросів». Вітте робить висновок, що іґнорування «цього історичного[,] капітальної важливости факту» зробило неможливим здійснення ефективної політики в Росії.

У грудні 1914-го, через декілька років після песимістичного зауваження Вітте, Лєнін дав світові знати, що він не іґнорує «цього історичного[,] капітальної важливости факту». Лєнін не тільки базував свою політику на багатонаціональному характері імперії, а й визнавав, що великороси та українці — це два окремі народи. У дуже важливій статті «Про національну гордість великоросів», опублікованій в еміґрантській газеті «Соціял-Демократ» у Женеві, Лєнін презентував ідею Росії (яку він називав «Великоросією»), що як нація і потенційно як держава відрізнялася від «Росії», яка в той час була синонімом Російської імперії, так само, як пізніше вживатимуть назву «Росія» як синонім Совєтського Союзу. У тій статті Лєнін говорив про боротьбу великоросійських демократів за «вільну і демократичну Великоросію» та про «пролетарське братерство всіх народів Росії» у...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!