Сергій Біленький
Червень 2001

Мандрувати й описувати: биті шляхи культури під імперським поглядом

Маry Louise Pratt. Imperial Eyes.Travel Writing and Transculturation. – London and New York: Routledge, 1992 (перевидання — 1993, 1994, 1995, 1997).

James Buzard, The Beaten Track. European Tourism, Literature, and the Ways to Culture, 1800-1918. — Oxford: Calredon Press, 1993.

Andreas Schӧnle. Authenticity and Fiction in the Russian Literary Journey, 1790 -1840. Harvard University Press. — Cambridge, Mass., London, England, 2000.

С.В.Тышко, С.Г.Мамаев. Странствия Глинки. Комментарии к «Запискам». Часть І, Украина. — Киев, 2000.

Люди вирушають у подорож через різні причини: з власного бажання (відпочити, помилуватися краєви­дами, збагатитися грошима чи до­свідом) або зі службової потреби. Мандрівник — чи не найпомітніша постать на географічних і культур­них ландшафтах нашої планети. Мандрівники відкривали континен­ти, торговельні маршрути, народи та країни, а також шпигували, грабу­вали, досліджували, класифікували тощо, а ще — описували свої подо­рожі. Часом описували те, що бачи­ли, іноді — те, чого не бачили ніколи (як у випадку фіктивних «літера­турних мандрівок»). Саме завдяки мандрам — пережитим особисто чи прочитаним — починає увиразню­ватись образ батьківщини — «своєї» спільноти та території, уявленої (за Бенедиктом Андерсоном) на проти­вагу всім іншим. Якщо і є поступ у культурі мандрів, то він, можливо, полягає в тому, що ця батьківщина вже не рухається разом із мандрів­ником (як це було в кочовиків), а лишається точкою відліку, відносно якої мандрівник переноситься у про­сторі, часі, емотивно й культурно. Досвід мандрів є трансгресією — від уже «свого» до ще «чужого», яке може стати «своїм» (привласненим), «іншим» (визнаним) чи залишитися «чужим».

У глобальному, а по суті, західноцентричному контексті, який у різних формах — «м’яких» (таких як макдональдси, джинси, права люди­ни, інтернет, пепсі- й кока-кола) чи «жорстких» (Міжнародний валют­ний фонд, світові економічні кризи, загроза атомної катастрофи, Все­світня торговельна організація) — продовжує діяти досі, можна виді­лити 4 мега- або й метамаршрути: 1) «євроімперіалістичний» — євро­пеєць (звичайно західний) подо­рожує іншими континентами, менш «цивілізованими»; 2) «домашній» – європеєць подорожує Європою; 3) «транскультуральний» — неєвропеєць подорожує Європою (зви­чайно західною); 4) «периферій­ний» — неєвропеєць подорожує поза Європою. Попри суперечливість самого поняття «Європа», яке ми тут використовуємо у вкрай стереотип­ному сенсі колиски буржуазної ци­вілізації, у чотирьох накреслених маршрутах (описаних і відчитаних) можна вгледіти спільні конвенції. Серед них виразними є принципи контрасту й невідповідності (див. статтю Олексія Толочка «The Good, The Bad, and The Ugly» у «Критиці» — 1998, ч.7-8), впізнавання, порівнян­ня, недовіри тощо; всі вони означу­ють відношення асиметрії й дистан­ції між культурами. При цьому кон­фронтація культурних ресурсів зав­жди відбувається в квазігеографіч­них координатах: Північ-ІІівдень, Схід-Захід, які є просторовими ви­разами культурної асиметрії й ди­станції між культурами. Залежно від розташування оглядача, негативних конотацій може набувати як Північ, так і Південь із Заходом, не кажучи вже про Схід.

Описане «ззовні» й прочитане починає жити власним життям, яке майже ніколи не збігається з життям поза текстами, «всередині» — з кар­тиною світу, побутом і самообразом тих, хто став «жертвою» уважного або легковажного погляду мандрів­ника. Й цей погляд «іззовні» не лише презентує «нововідкриті» реалії зацікавленій, «цивілізованій» публіці, а й практично внеможливлює альтер­нативний погляд «ізсередини»: що впливовішим є опис мандрівника, то більше залежними від нього стають оииси-у-відповідь тих, кого він описав. Описані народи й території постають як конструкти публічних дискурсів, презентовані «публіці» в тій чи іншій літературній конвенції, в тому чи іншому соціально-полі­тичному та...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!