Юлія Бентя
Квітень 2013

Меса одинака

 

Валентин Сильвестров, Дочекатися музики. Лекції-бесіди (за матеріалами зустрічей, організованих Сергієм Пілютиковим). Переклад українською Валерії Богуславської, Київ: Дух і Літера, 2011.

 

Євангелія за Пілютиковим

«… культура завжди засновувалася

саме на текстах персональних,

неспростовних, тобто на текстах,

до яких ти можеш звертатися

знову і знову…»

Перший наклад книжки «Дочекатися музики», яка вийшла в київському видавництві «Дух і Літера» російською мовою, розійшовся миттєво (тепер видавництво готує його перевидання), другий, у перекладі Валерії Богуславської українською, невдовзі, ймовірно, також чекає успіх.

Українського читача важко запідозрити у масовому пошануванні сучасної класичної музики. Валентин Сильвестров, звичайно, геній, проте водночас постать доволі окремішня і напевно не медійна. А Сергій Пілютиков, який задумав цикл публічних бесід із Сильвестровим, провів їх 2007 року в Національній спілці композиторів України й записав на плівку, не журналіст, а композитор, для якого звичніше працювати зі звуком, аніж зі словом.

Ця книжка – розлоге інтерв’ю обсягом майже чотири сотні сторінок. Для кожної з дванадцяти зустрічей (тринадцята, уточнювальна і пояснювальна, відбувалася вже постфактум, у видавництві «Дух і Літера») Валентин Сильвестров записував власні твори в певній послідовності, за власною суб’єктивною логікою, демонстрував запис, докладно коментував кожну композицію, окремо зупиняючись на суто фахових, технічних деталях, заглиблюючись в особливості виконання. А далі, як правило, Сильвестров дуже швидко «забував» про себе, і починалася розмова про все на світі – про вчителів і друзів, композиторів минулих століть, київське мистецьке середовище останніх десятиліть, і це вже – чистий мед, світ ідей, який проступає у розповідях про певні життєві ситуації та стосунки.

Тло цього тексту – те, яким він, зрештою, вийшов – цілком біблійне. Сильвестров говорить, а Пілютиков слухає і записує (і тут, до речі, не варто применшувати роль уважного, «правильного» слухача). Сучасні притчі, як і євангельські, – це короткі історії-оповідки з прихованою мораллю, що не пропонують готових шляхів та однозначних відповідей на всі запитання, проте дають змогу пройти і пережити духовний досвід іншого. А цей досвід, зрештою, ламає застиглі «фарисейські» уявлення суспільства про так званого сучасного композитора, доводить множинність шляхів, які можуть привести до музики.

Якщо це зрозуміти, то сама собою відпаде потреба у поясненні, чому Сергій Пілютиков довгі роки наполегливо переконував старшого колеґу згодитися на публічні лекції (сам Сильвестров одразу назвав їх «месами», що відбуваються незалежно від кількости присутніх) і чому редактор видання Алла Вайсбанд принципово відмовилася від редаґування як такого – згладжування розмовних реплік, «логічного» перекомпонування питань-відповідей, вилучення «ліричних відступів» тощо. Завдяки цьому текст залишився живим – він час від часу повертає назад і ще раз стверджує сказане раніше, рясніє перерваними думками з «відкритим фіналом», ба навіть фактологічними недолугостями, зрощенням неформальних, розмовних назв і термінів із офіційними, писемними. Історикові музики, який візьметься працювати з книжкою, доведеться десятки разів перевіряти й уточнювати інформацію. Проте вже сьогодні можна позаздрити тому, хто колись візьметься за докладне коментування книжки: зіставлятиме факти із сильвестровськими інтерпретаціями й шукатиме їх пояснення. Зрештою, книжку Сильвестрова–Пілютикова, як будь-який важливий текст, неможливо рецензувати в загальноприйнятому значенні – її можна лише перечитувати, починаючи з будь-якої сторінки, цитувати й тлумачити.

Переспівування сутностей

«...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!