Григорій Грабович
Липень 2002

Мітологізації Львова: відлуння присутности та відсутности

Загальне і вступне

Образи та візії Львова в українській і польській історії та культурі стосуються самого осердя національної пам’яті й дають обом суспільствам могутні символи національного самовизначення у формі нарацій про колективну боротьбу, перемогу та поразку. В той час, коли ці самовизначення до великої міри і впродовж тривалого часу (особливо в контексті сучасної політичної історії) були антагоністичними, символи та оповіді, що об’єднували їх, надзвичайно подібні, – хоча приклади тотожности і взаємні віддзеркалення доволі послідовно іґнорувалися. У низці спільних тем, топосів і інтертекстуальностей вони зливаються у національні міти, які проєктують колективний досвід і визначаються відкритою та прихованою конфронтацією з Іншим. Поняття міту нерідко є настільки туманним, наскільки модним є до нього вдаватися. У багатьох випадках воно значить не більше, ніж набагато простіші «тема» чи «топос»; часто воно вживається як синонім будь-якого (особливо популярного, колективного, ірраціонального) вірування, будь-якої великої нарації, що викликає колективний резонанс (тоді як хтось інший уважає його облудним). У нашому контексті адекватне використання міту, його культурна (не публіцистична й політична) застосовуваність залежить від його розмаху та колективного резонансу, а також обсягу оповіді, необхідного існування варіянтів і, понад усе, від коріння колективних символів і психологій, від артикуляції глибинних істин і цінностей, а також дійсних травм і страхів, укорінених у самосприйнятті суспільства. Тому ми можемо говорити і про польський, і про український міти про місто Львів. Але ці дві основні версії не вичерпують його загального обсягу: можна також говорити про символічно і дійсно мітичні конструкції Львова в інших важливих колективних спадщинах міста зокрема, в його австрійській, єврейській і, можливо, також вірменській іпостасях. Майбутнім дослідникам належить розглянути і їх.

Навіть у химерному та багатоликому східноевропейському контексті Львів становить зразок міста з різним, часом полярним досвідом і тлумаченням. Його історія та історіографія були й великою мірою залишаються в полоні етнічного та національного досвіду, перспектив, винятковости й спростування, подібно до викладання історії у країнах колишньої Юґославії.

Така поляризація відчувалася вже декілька століть тому. У 1665–72 роках польський поет – і мер Львова – Бартломей Зіморович написав історію міста під назвою «Leopolis triplex», у якій він говорить про три етапи зростання міста – перший руський (від 1240 року й аж до року 1340), другий німецький (стосується, як він уважає, німецьких колоністів упродовж наступних двох століть), і, нарешті, третій, від 1549 року – польський період. Хай і схематичний, цей розподіл знаменує модель конкуренції на право власности й самовизначення, а також і історіописання й історіографії, які подібні до шарів археологічного розколу, – з тим тільки ускладненням, що кожна експедиція досліджувала тільки те, що її цікавило, а все інше ретельно іґнорувала.

Львів у цьому сенсі не є унікальним. Це одне з багатьох розділених, спірних міст, що переходило з рук у руки й на сьогодні належить до (принаймні) двох окремих історій, які все ще конкурують між собою. У Східній Европі існує видатний приклад Вільнюса (також у минулому польського міста) й сьогодні польських, а в минулому німецьких (а перед тим – у ще віддаленішому минулому – знову ж таки польських) міст Gdańsk/Danzig, Breslau/Wrocław, Posen/Poznań, Stettin/Szczecin – по суті, всіх польських так званих повернених територій (ziemie odzyskane). (Цей ширший політичний контекст, західне просування польських кордонів, становило для післявоєнного польського суспільства величезну психологічну й політичну проблему, в яку також вкладалося питання концептуалізації утрати Львова.) Неважко відшукати інші подібні приклади: Trieste/Trst, Fiume/Rijeka, Chernowitz/Cernăuţi/Чернівці та чимало інших.

Але історично-емоційне підґрунтя цієї...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!