Марко Роберт Стех
Лютий 2002

Мітичний родовід «великої людини»

Ігор Костецький. «Дійство про велику людину». – Кур’єр Кривбасу, 1999, ч. 117.

 

1

 

Міт – це об’єктивізація явища. Міт це взаємнення Я з Ти, злиття Я з Ти... Міт – технічно – це наступний по пародії щабель збагнення явища і... взаємозбагнення... З поступовим прояснюванням автоматично утворюваних мітів, кореґуванням їх через духовий момент мистецтво простує до найвищої своєї мети: до служіння мітологічно-релігійній свідомості людства...

 

Так писав Ігор Костецький в есеї про «тло поетичної місії» Езри Павнда. І, напевне, так воно і є. Зокрема, якщо уточнимо: мовиться про міт і мітологію не в традиційному розумінні стійких систем-філософій, які, хоча й у джерелах торкаються екстатичних одкровень індивідуальних людських істот, однак, упродовж століть і тисячоліть, збагачуючись нашаруваннями й «плоттю» обрядів, трансформуючись (надзвичайно поволі, майже непомітно, але все-таки трансформуючись), стають колективними утвореннями, координатами спільного світогляду груп, племен і народів, визначаючи структуру мислення й увесь досвід життя поколінь. Мовиться про те, що, за Джозефом Кампбеллом, називаємо «творчою мітологією», себто міт, який базується суцільно й безпосередньо на індивідуальному пережитті людини, котра намагається (часто всупереч панівним мітологіям суспільства й доби) передати через слова, символи, знаки сублімований зміст свого досвіду спільноті (налаштовуючи «взаємнення Я з Ти») і, здебільшого, не тільки переповісти пережиття, а й активно вилинути на схеми колективного мислення, тобто «автоматично утворювані міти». А позаяк «позасвідомо і півсвідомо міт був завжди вирішним чинником людських діянь», то, либонь, цей «мітотворчий» вимір мистецтва таки є його «найвищою метою»...

 

2

 

Традиційні (чи пак колективні) мітологічні системи (як на Сході, так і на Заході; як в сфері метафізики, так і в матеріяльно-практичній царині політики), втілені, здебільшого, в релігійно-ідеологічних інституціях і поширювані в суспільстві (часто насильними, психологічно чи фізично, методами) у вигляді завершених, «єдиноістинних» учень та канонів, у своїй основній функції намагаються передувати автентичним пережиттям і незалежному мисленню індивідів. Заздалегідь категоризуючи можливі пережиття (як гріховні, доброчесні, позитивні чи неґативні) і вміщуючи їх в усталені системи цінностей, колективні мітології виховують та формують, даючи поштовх для росту в певному напрямі, але водночас контролюють характер індивідуальних реакцій і усвідомлень, у суті речей, наказуючи нам, якими саме повинні бути наші думки й почуття. Адже мета колективної системи (окрім чергової спроби з’ясувати – вмістивши в систему символів, обрядів, наративиих форм – природу буття й місце людини в ньому) – це побудувати моральний кодекс, достосувати неповторну людську особистість до вимог історично й географічно сформованої спільноти, кодекс, необхідний (у більшості випадків) для «здорового» функціонування групи як єдиного тіла, а тому й кодекс не гнучкий, що з усією переконливістю й силою засобів протиставляє волі й свідомості індивіда «вищу» волю секти, племені, народу. Тож і не дивно, що після первісних (либонь, завжди індивідуальних) одкровень леґендарних і напівлеґендарних пророків, вустами яких «промовляють боги», основні закони системи залишаються сливе незмінними (іноді протягом тисячоліть) і завжди чинять могутній опір впливам індивідуальних «єретиків». І що надто часто мітології (і за часів абсолютизму єгипетських династій, і впродовж християнського середньовіччя, і за влади тоталітарних режимів XX віку) стають знаряддям у руках нечисленної касти упривілейованих для встановлення і втримання контролю над переважною більшістю спільноти. І що, нарешті, з огляду на ці чинники зміни панівної мітології здійснюються найчастіше революційним шляхом, через...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!