Олексій Толочко
Грудень 1997

Москва — Пост-Волинський

Кількість визначень, що вживаються нині з префіксом «пост-», здається, свідчить про загальну згоду, що ми переживаємо не власний час, а живемо після минулого. Наша культура «пост-колоніальна», суспільство «пост-тоталітарне», політичні практики «пост-радянські», а література, звичайно ж, «пост-модерністична». Якщо це тільки не погана звичка до незрозумілих слів, префікс «пост-» має свідчити, що минуле розглядається як щось більш значуще і цілісне, ніж несформована і несамодостатня сучасність, яка тільки й може визначити себе, що за принципом несхожості з тим, що було до «пост-у».

Деконструкція Імперії — тема чи не найпопулярніша в наші часи, байдуже, що більшість учасників цього інтелектуального дійства не назвали б свої заняття таким ученим словом. Війна з поваленим гігантом завжди знаходить легіон рекрутів, що в той чи той спосіб зводять рахунки з власним і чужим минулим.

На жаль, більшість відчайдушно хоробрих борців з Імперією навербовано з числа тих самих людей, які, доки колос ще стояв на ногах, і не підозрювали, що ноги ці — глиняні, й умивали їх із відданістю та, як правило, не без персонального зиску. У цій війні багато від поганого смаку та плебейської невдячності, й інколи скидається, що в підґрунті її — лише задавнені персональні та колективні образи й страхи, а сама ця війна — лише спосіб безпечної психічної компенсації притлумлених комплексів. Боюсь, однак, що робота підсвідомості — це ще найблагородніший із мотивів, котрими рухається процес. Справа виглядає навіть тривіальніше й неблаговидніше — «дорослі люди з практичним розумом, корисливими інтересами доби» (В. Набоков), не переобтяжені ідеалізмом та переконаннями, віднайшли собі нового кумира, котрого бажають привчити до надто знайомої їм із попереднього досвіду гігієнічної процедури — омовіння нижніх кінцівок. У нашій історії вже був один уважний журналіст, який, спостерігаючи аналогічний ентузіазм своїх новонавернених одновірців, що шмагали поваленого Перуна киями, зауважив: «Велий еси Господи, чюдная дҍла твоя — вчера честимь от человҍк, а днесь поругаем». Фраза, звичайно, мовлена не про Бога, і навіть не про ідола, а про людську природу.

Деконструкція Імперії ведеться в різних сферах і в різні способи: більш або менш наукові, більш або менш публіцистичні, врешті, більш або менш елеґантні. З приголосом, звичайно, на «менш». Кількість напи­саного в межах названої теми стрім­ко зростає і, схоже, вона прямо про­порційна відстані, що відділяє нас від імперії емпіричної. Уже самим масштабом явища має визначатися інтерес до нього, тож, можливо, воно коли-небудь дочекається поважних студій. Водночас, попри очевидну політичну кон’юнктурність і серві­лізм, коли порахунки з Імперією, за відсутністю чогось ліпшого, стають суроґатом ідеології нового, постколоніального режиму, у деконструкції Імперії є й певний благород­ний пафос вивільнення з-під нав’язаних століттями схем і звичок, потяг до духовної свободи й інтелек­туальної незалежності. Пафос не зведення рахунків, а емансипації і дорослішання.

Загально беручи, ідея тут цілком прозора — вивільнитися з-під влас­ної історії, якою ми її знаємо (чи, точніше, знали донедавна), і сконст­руювати історію, якою ми її воліли б бачити. Вважається при тому, що «історія-якою-ми-її-хочемо бачити» і буде тією істинною, святою, єди­ною, правдивою Історією, яка в непорушній цілісності й повноті своїй існувала десь, але доступитися до якої нам заважала Імперія. Незалежно від того, чи заявлено це словесно, чи імпліцитно «вмонто­вано» в текст, у всіх працях такого роду присутнє дивовижне поєднан­ня двох сьогодні вже однаковою мірою архаїчних уявлень — про «Історію» як трансцендентну істину, що існує незалежно від досліджень і текстів, та «науку історії» як позитивістичне відкривання «Історії-як вона-була-насправді». Звичайно, причиною всьому — невчасно про­читані книжки, бо насправді фено­мен, що нас цікавить, давно і добре описаний у літературі. Європейські нації проходили етап творення національних...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!