Ян-Вернер Мюлер
Жовтень 2011

Мова глобального протесту

 

Jan-Werner Mueller. «The Language of Global Protest». Вміщуємо статтю з люб’язного дозволу Project Syndicate. Переклала з англійської Оксана Форостина за публікацією на сайті www.project-syndicate.org (24 жовтня 2011 року).

© Project Syndicate, 2011

Протестні рухи, що спалахнули на Заході – від Чилі до Німеччини, залишаються дивовижно неозначеними та скупо проаналізованими. Дехто каже про них як про найбільшу глобальну мобілізацію від 1968 року, коли enragés у дуже різних країнах об’єдналися довкола схожих проблем. А інші наполягають, що нічого нового в них немає.

Болгарський політолог Іван Крастев, наприклад, стверджує, що ми переживаємо 1968 рік «навпаки». «Тоді, – пише Крастев, – студенти на европейських вулицях заявили бажання жити у світі, відмінному від світу їхніх батьків. Тепер студенти вийшли на вулиці, щоб заявити бажання жити у світі своїх батьків».

Не прилипли до цих рухів ані ім’я, ані чітке тлумачення. Проте як вони самі себе описують – і як аналітики їх описують, матиме важливе значення для того, в якому напрямку вони можуть розвиватися. Таке саморозуміння також мало би вплинути на те, якою загалом має бути відповідь громадян на ці рухи.

Шістдесят восьмий був, як відомо, надміру затеоретизований. Студентські лідери, або принаймні так це запам’яталося, весь час продукували покручені маніфести, у яких марксизм поєднувався з психоаналізом і теоріями визвольного руху країн Третього світу. От що легко забулося – так це те, що навіть найбільше схибнуті на теорії тогочасні лідери врешті розуміли, що протестні рухи, які визначали 1968 рік, зароджувалися не на семінарах у студентських авдиторіях.

Наприклад, німецький лідер Руді Дучке був певен, що в основі руху була «екзистенційна відраза» та гнів, зокрема спричинений війною у В’єтнамі. Багато хто з нібито «теоретиків» заявляв, що enragés мають полишити ці революційні підручники й натомість «проблематизувати на практиці» успадковані радикальні стратегії. Простіше кажучи: передбачалося, що вони їх придумають на ходу.

У цьому сенсі протести 1968 року та сьогоднішні не так уже й різняться, хай там що кажуть оглядачі. Немає політичної тактики, але є події, а також книжки, що надихнули заворушення: «Гнані та голодні» Франца Фанона у 1960-х та, тепер ось, несподіваний бестселер «Обурюйтесь!» («Indignez-Vous!») 93-річного ветерана французького Опору Стефана Еселя.

Як в’їдливо зазначали критики, Еселева брошура часами читається радше як заклик віддатися бездумному, майже дитячому бажанню перейнятися чимось – хоч би чим, насправді, допоки це хоч би що так чи так відповідає власному суб’єктивному відчуттю справедливости. Не рятує, що Есель ностальгійно викликає духів Жана-Поля Сартра й екзистенціялізму та «великого потоку історії» – прагнення, відображені на намальованому від руки знаку «Роздуплись та зроби щось». Вражає, що знак був розташований між плакатами лівого анархістського філософа Ноама Чомскі та правого лібертаріянського політика Рона Пола.

Проте за всієї теоретичної слабкости Еселевого трактату, «обурення» стало для руху паролем у Франції, Іспанії та й деінде. А мова тут має значення: обурення передбачає, що певні суспільні актори – уряд чи еліти загалом – зневажили усталені норми або моральні конвенції. Це дослівно інтерпретація цих рухів «від супротивного»: вони збурені тим, що суспільний договір було порушено, й еліти мусять повернутися до status quo, що передував політиці, яка спричинила фінансову кризу. Якщо так, люди на площах Мадрида, Атен і Нью-Йорка виступили не так проти тих, що при владі – кількох анархістів не рахуємо, – як за те, що їм має бути соромно за зраду обов’язків, які вони, на думку загалу, брали на себе.

Обурення – не те саме, що збурення, почуття, врешті сліпе й не конче пов’язане з якимись припущеннями щодо того, як виконують свої обіцянки люди, проти...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!