Маріус Івашкявічус
Листопад 2002

Мовчання та покарання

Коли я дізнався тему конференції «Інтелектуали: спокуса мовчання», то підійшов до неї дослівно. По-перше, це ствердження. Мене не питають, чи схильні інтелектуали мовчати. Це вже відомо і доведено до мене. Так само, як птахи схильні літати, а чоловіки любити жінок. Хоча в усіх випадках можуть бути винятки.

Раз спокуса – значить, вони роблять це без примусу, за власним бажанням. Це ніби порок, щось схоже на алкоголізм: оточення насилу це терпить, але на стовпах за таке ще не вішають. Це ніби невеликий милий гріх, невинна зрада.

«Мовчання» – слово просте, з конкретним значенням, хоча у цьому випадку воно радше означає «помовчування».

Найбільше «зачепило» мене слово «інтелектуал». Йому я і вирішив присвятити своє слово.

Примітивно висловлюючись, інтелектуал – це людина, якій судилося розмірковувати про будову світу, але не дано вирішувати його долю.

Інтелектуал – це спостерігач. Іноді оглядач. Часто бунтівник. Але бунт його відбувається всередині, а не зовні. Де ви бачили революцію інтелектуалів? Бодай мітинґ? Сумирне збіговисько інтелектуалів із транспарантами. Немислимо. (Ситуація з Білоруссю до уваги не беремо.)

Інтелектуалові соромно стояти в натовпі. Тим більше – тримати в руках палицю з картоном, на якій щось написано. І що має бути написано, аби інтелектуал без вагання взяв це до рук і став із цим одним цілим.

Дамо країні інтелект!

Свободу всім парадигмам

і аксіомам світу!

Інтелектуал бунтує сам-один, замкнувшись у своєму кабінеті, у своїй кухні, у своєму сортирі. Мій приятель-поет полюбляє бунтувати лише у ванній. Раніше він цим займавсь у відсирілих ванних кімнатах із розбитими брудними раковинами. Тепер придбав сучасну ванну, з обігрівною підлогою та неодмінним біде.

Місце інтелектуального бунту має бути безпечним і комфортним. Лише там він готовий назвати все зло, всі пороки цього світу.

Іноді бунт інтелектуала виливається у речі матеріяльніші, аніж внутрішні роздуми. Тоді це називають мистецтвом. Громада дає на це гроші. Потім приходить перевірити, що з того вийшло. Чи правильно бунтує. Якщо правильно, плескають у долоні. А якщо красиво – плачуть. Якщо бридня – грошей більше не дадуть. Публічний бунт – розвага дорога.

Але світом правлять і порядкують не бунтівники-самітники, а зорганізовані спільноти. А інтелектуали згуртованости цураються. Тому у правлінні участи не беруть. Що один інтелектуал задумає, другий обов’язково заперечить, і там, де збираються двоє інтелектуалів, – лунають три різні думки.

Якби це був з’їзд буряківників і ми обговорювали причини зменшення врожайности, кожен, не замислюючися, схвалив би будь-яку мою пропозицію. А тепер на кожну мою думку у вашій голові відразу ж готові два заперечення. Я певен, ви навіть засумнівались у тому, чи погодилися би буряківники з таким підозрілим оратором, як я.

Буряківники з’їхалися б сюди вирішувати, як підвищити врожай. Ми ж з’їхалися погомоніти, через що і про що мовчимо. Або взагалі помовчати. І то була б дурість, якби ми раптом щось вирішили. Що саме? Наприклад, те, що інтелектуали цього з’їзду мовчатимуть лише у непарні дні, а також 8 березня, аби когось не образити.

Інтелектуал – це особистість, яка так ніколи і не сформується. Особистість, що не поклала для себе меж. Немає такої посудини, в якій інтелектуал почувався б зручно і подумав: «Зараз уже мене досить». Кава дозріває у горнятку. Перед тим вона – дерево, червоний плід, потім висушене кавове зерно. Ще пізніше – дрібненький коричневий порошок. І лише тоді, коли його заллють окропом у чистому глиняному горнятку, він для нас стає кавою. Нормальна людина і є таким горнятком кави – запашна, затишна, завершена... Інтелектуал – це вічно перезрілий кавовий плід, що підриває себе зсередини, не знаходить у собі відповіді: що він – дерево чи напій?

Інтелектуал схильний сумніватися в усьому й у всіх, а надто – в собі самому. Але ж ті, хто...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!