Андрій Портнов
Серпень 2011

Мученицька смерть мільйонів і перспективи теоретичної рефлексії

Timothy Snyder, Bloodlands. Europe Between Hitler and Stalin, New York: Basic Books, 2010.

Сказане тут неминуче перегукуватиметься з уже численними рецензіями на книжку Тимоті Снайдера, зокрема з відгуками на неї Володимира Рижковського та Івана Химки у «Критиці»1, а почасти, можливо, і дублюватиме їхні міркування, але, зрештою, я свідомо ознайомився з ними вже по тому, як виклав свої власні. Мені тяжко судити про слушність такого рішення, але хочу наголосити на ньому.

Книжка Тимоті Снайдера оповідає історію зумисного вбивства чотирнадцятьох мільйонів людей у серці Европи, вчиненого нацистським і совєтським режимами. Назва праці пропонує нову метафору на позначення реґіону, де ті вбивства скоєно: «Bloodlands» (кривава земля), за аналогією до поширеного і надалі модного концепту borderlands (пограниччя) – терену «від центральної Польщі до заходу Росії, що повністю охоплює Україну, Білорусь і балтійські держави». Снайдер наголошує, що оцей простір не є «реальною чи уявленою політичною територією, але просто місцем, де найкривавіші европейські режими здійснювали свою найкривавішу роботу» [с. xviii].

Снайдер нагадує, що Голокост євреїв, інші нацистські масові вбивства та злочини сталінізму стали трьома різними історіями, хоча вони сталися на тій самій території у той самий час. Він намагається скориґувати цей погляд, інтеґрувати східноевропейський досвід до загальноевропейської історії. Власне, його книжка повсякчас прагне демонструвати особливу чутливість та навіть емпатію до східноевропейського досвіду: подвійної окупації, спочатку совєтської, потім німецької, що створювала ризики та спокуси, незнані на Заході [с. 190], й уможливила такі парадоксальні ситуації, як прийняття до білоруських партизанських загонів на чолі з єврейськими командирами близько дванадцяти тисяч колишніх поліцаїв, які мусили брати участь у винищенні євреїв, але полишили німецьку службу після вісток про Сталінградську битву [243].

Автор декларує свою відданість трьом дослідницьким імперативам: жодна історична подія не є непізнаваною; міркування про можливість альтернатив і коректна хронологічна увага до всіх елементів сталінської та нацистської політики є доконечні; дослідницька увага не може зосереджуватися тільки на одній переслідуваній групі, навпаки, різні історії та пам’яті варто зводити докупи [xix]. Тому перше ніж звернутися до історії совєтського голоду, класового та національного терору, «Европи Молотова–Рибентропа», «остаточного розв’язання єврейського питання» та фабрик смерти, Снайдер описує міжвоєнний політичний лад в Европі та наявні геополітичні баланси.

Снайдерова книжка – більше ніж наукова монографія; це спроба масштабної синтези, зіпертої на солідне знання багатомовної літератури предмету. А ще – це зразок стилістично захопливого й неприховано заанґажованого історичного письма, що тримається на кількох наративних стратегіях. Однією із цих стратегій є використання чисел із метою підважити усталене стереотипне бачення історії (зрозуміло, йдеться передусім про стереотипи західної культури). Наприклад, автор повідомляє, що у пізні 1930-ті роки совєтська система концентраційних таборів була приблизно в 25 разів більша за німецьку і жодна з репресивних операцій гітлерівської Німеччини і близько не дорівнялася до совєтської страти за наказом №00447 майже сорока тисяч людей упродовж вісімнадцяти місяців 1937–1938 років [86]. Так само, оповідаючи історію Варшавського повстання у серпні 1944 року, Снайдер наголошує, що тоді поляків загинуло більше, ніж японців під час атомного бомбардування Хіросими і Наґасакі [406], а в лавах повстанців було більше євреїв, аніж у повстанні в Варшавському ґеті у квітні 1943 року [302].

Другою стратегією є яскраві й детальні описи самої «технології» убивств. Снайдер пише про квоти на кількість «ворогів народу», що їх реґіональні відділки НКВД мали викрити на підпорядкованій території, та про німецькі квоти для єврейської поліції щодо кількости...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!