Мирослав Маринович
Квітень 2014

Набуток Мустафи Джемілева

Я не братиму на себе обов’язку висвітлити життєвий шлях героя кримськотатарського народу, колишнього в’язня брєжнєвських концтаборів Мустафи Джемілева. Сподіваюся, вчені-біографи зроблять це краще за мене. Натомість у дні його славного ювілею хочу замість барвистих квітів подарувати ювілярові жмуток своїх імпровізованих «думок із приводу».

У моє життя Мустафа ввійшов як леґенда. Саме з таким пієтетом згадували це ім’я ті люди, серед яких я був одного весняного дня 1977 року в помешканні генерала Григоренка в Москві. Цей пієтет закарбувався в мені відразу й навічно - як і біль кримських татар, їхні відчайдушні спроби повернутися на рідну землю, до рідних могил. Проте Мустафа Джемілев не просто став легендою. Чимало його табірних побратимів також стали легендарними постатями - але Джемілева від багатьох інших відрізняє те, що він не перестає бути леґендою і сьогодні. Це воістину дивовижний талант - бути реальним політиком, головою меджлісу кримськотатарського народу, народним депутатом України і при цьому не розтринькати свій табірний капітал на негідні компроміси та дрібні гонори, не спіткнутися об ті далебі не такі уже й високі пороги, об які так легко спотикаються інші українські політики! Мустафа Джемілев - це яскравий приклад того, що моральна політика можлива, а чесність і скромність політичного діяча є його силою, а не слабкістю.

Я не пригадую випадку, коли Джемілев виступив би з якоюсь гучною декларацією, що роз’яснювала б його світоглядну позицію і стала би програмним документом для всього народу. Про його світогляд якнайкраще свідчать його конкретні діла. Своїм неголосним, але впевненим стоїцизмом він переконливо довів, що є одним із найпослідовніших прихильників політики ненасильства, які бодай коли-небудь з’являлися в Україні. Втім, чому тільки в Україні? Мустафа продовжив лінію Ґанді так послідовно і бездоганно, що відомі політологи досі не помічали цього лише тому, що робив він це не тільки надзвичайно скромно, а й надзвичайно ефективно (о, іроніє долі! - якби він був керівником терористичної групи, світові медії донесли б його ім’я до кожного мешканця нашої планети!). Те, що Крим не став українською Чечнею, чи не найбільше є заслугою Джемілева. Не раз, чуючи по телебаченню про чергову критичну подію в житті кримських татар, я терпнув від лихих передчуттів: чи зуміє Мустафа й цього разу втихомирити розтривожені серця своїх земляків? Проте минав час, і меджліс під орудою Джемілева знову був на висоті. За цю філігранну політичну техніку я без усякого вагання вручив би меджлісові кримськотатарського народу на чолі з Мустафою Джеміле-вим долю всього українського народу.

Проте, якщо для кримських татар Мустафа є благословенням небес, то й для самого Джемілева благословенням є його народ. Я певен, що немає народу без внутрішніх чвар і суперництва лідерів; отож припускаю, що усобиці точилися і всередині та довкола меджлісу. Проте вони, здається, ніколи не вихлюпувалися назовні отією запеклою отаманщиною, яка йде походом радше проти свого брата, ніж проти прямого ворога. В цьому кримські татари та їхні лідери можуть послужити для етнічних українців повчальним прикладом, що його варто наслідувати.

Мені пригадується, як на початку 1990-х років в умах частини українців вряди-годи спалахувала тривога: чи не робить Україна фатальної помилки, сприяючи кримським татарам у переселенні до Криму? Адже, мовляв, довірився свого часу Хмельницький союзові з кримчаками, а що з цього вийшло? Втім, переконувати оті стурбовані голови в тому, що часи змінилися і що не слід механічно переносити норми політичної поведінки з XVII століття в століття XX, майже не довелося. Найпереконливішою та обнадійливою була поведінка самих кримських татар. Меджлісові на чолі з Джемілевим удалося, як на мене, надзвичайно точно й мудро поєднати інтереси свого народу з інтересами всієї української держави. Зробити це вочевидь не просто, адже люди часто переносять вину окремих адміністраторів на всю державу. Це я більш ніж часто...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!