Ігор Папуша
Квітень 2004

Наратологічні позички

Книжки, обговорювані в цій статті:

Gerald Prince. A Dictionary of Narratology. – Lincoln: University of Nebraska Press, 1989, 126 c. (Revised Edition. – Lincoln & London: University of Nebraska Press, 2003).

Олександр Ткачук. Наратологічний словник. – Тернопіль: Астон, 2002, 173 с.

Те, що словники наполегливо живуть і оновлюються, що їх створюють і виготовляють надзвичайно дбайливо, – все це свідчить про те, що вони несуть якусь місію перед суспільством: оскільки конфлікти між людьми невідворотні (як нас у цьому запевняють), то нехай хоча б вони ніколи не виникають через словесні непорозуміння.

Ролан Барт

Презентація

Наратологія, тобто теорія розповіді, утвердившись від 1970-х років у західному літературознавстві, поступово поширилася й на інші галузі гуманітарного та суспільного знання і як провідна методика аналізу розповідного тексту (незалежно від рівня його фікційности та форми репрезентації), і як методологія. Зародки такого напряму помітно й в Україні. Переглядаючи два останні річники часопису «Слово і час», я помітив цікаву тенденцію: 2002 року на сторінках цього видання з’явилася одна стаття з наратології («Наративні структури малої прози (новелістика К.Москальця)» Вікторії Поліщук, ч. 11), а в 2003 році таких публікацій було вже десять. Навіть якщо це випадковість, то й вона щось та означає. Передусім впадає в очі, що автори всіх цих статтей – аспіранти і здобувачі кандидатського ступеня, а якщо наратологією в Україні цікавляться молоді дослідники, то ця дисципліна тут має добру перспективу. Друге спостереження: бібліографії цих наратологічних статтей складають праці або російських дослідників, або російськомовні переклади західних наратологів. А це означає, що ориґінали наратологічної класики (праці Вейна Бута, Міке Баль, Сеймура Четмена, Джералда Принса, Жерара Женета, Цвєтана Тодорова) залишаються наразі неосвоєними, або ж освоєними недостатньо. Тепер погляньмо на географію авторів 2003 року: Київ (Віра Балдинюк, Юлія Осадча, Олена Поліщук), Луцьк (Вікторія Поліщук), Ніжин (Оксана Капленко), Тернопіль (Марта Руденко, Олександр Ткачук). Найчастіше на сторінках «СіЧі» в 2003 році фігурувало ім’я асистента катедри історії української літератури Тернопільського педагогічного університету Олександра Ткачука. З десяти публікацій йому належать дві, ще дві є рецензіями на його книжку, що має назву «Наратологічний словник».

Ця праця вже здобула прихильні відгуки, доволі швидко стала відомою серед молодих науковців, обговорюваною, широко цитованою. Наприклад, Вікторія Поліщук у рецензії на це видання («Наратологічний словник: до проблеми порозуміння і культури спілкування». Слово і час, 2003, № 7, с. 84–88) пише: «...ретельно укладений О.Ткачуком український словник з теорії оповіді заслуговує на увагу: завдяки вдалій структурі видання розкривається зміст як базових наратологічних категорій, так і дотичних. <...> Підбір термінів свідчить про обізнаність укладача, який ґрунтовно вивчив теоретичний і методичний підхід наратології до художнього тексту» (с. 84). Такої ж високої думки про «Словник» і аспірантка з Ніжина Оксана Капленко («Перші кроки вітчизняної наратології». Слово і час, 2003, № 12, с. 81–84). Згадує авторка і про тернопільську наратологічну групу, найвищим досягненням якої і став, на її думку, «Наратологічний словник».

Очевидно, не буде зайвим певний коментар від причетного до тієї групи. В Тернополі й справді дуже зацікавилися наратологією завдяки тому, що Роман Гром’як, який не раз брав участь у щорічних конференціях в Ілінойському університеті, привіз дещо з американських наратологічних студій. Деякі молоді викладачі (Владислав Гижий, Ігор Папуша) започаткували викладання наратології як університетського спецкурсу, далі – запропонували студентам наратологічні теми для виконання наукових праць. Цей рух спричинився до...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!