Олександр Мотиль
Переклад: 
Софія Грачова
Листопад 2003

Національно-визвольні змагання націоналізму з лібералізмом

Книжки та публікації, покладені в основу цієї статті:

John Rawls, The Law of Peoples, Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1999.

Ronald Beiner, ed., Theorizing Nationalism, Albany, N.Y.: State Univerity of New York Press, 1999.

Mark Haugaard, «Liberalism», у виданні: Alexander J. Motyl, ed., The Encyclopaedia of Nationalism, San Diego, Calif.: Academic Press, 2001, т. 1, с. 441–463.

Liah Greenfeld, Nationalism: Five Roads to Modernity, Cambridge, Mass: Harvard University Press, 1992.

Will Kymlicka, Multicultural Citizenship: A Liberal Theory of Minority Rights, Oxford: Clarendon, 1995.

Yael Tamir, Liberal Nationalism, Princeton, N.J.: Princeton University Press, 1993.

 

Цей текст складають три частини. Взявши за відправний пункт працю Джона Ровлза1 «Закон народів», я стверджую, що проголошені там принципи й ужиті дефініції неминуче підтримують незалежність для ліберальних народів і в ліберальному, і в не зовсім ліберальному світі. Далі я звертаюся до питання про сумісність лібералізму та націоналізму, що її Ровлз у своїй праці вважає чимось само собою зрозумілим. Мій висновок полягає в тому, що хоча це питання й не має однозначної відповіді, все ж існують переконливі концептуальні причини розглядати лібералізм і націоналізм як явища сумісні, так само, як існують дуже вагомі практичні причини спробувати примирити їх між собою. Нарешті, я стверджую: національно-визвольний рух ліберальних народів у колишньому совєтському блоці емпірично доводить, що лібералізм і націоналізм сумісні, або ж принаймні порушує важливе питання про зв’язок між лібералізмом і націоналізмом – зв’язок, про який слід замислитися лібералам.

1

У «Законі народів» Джон Ровлз окреслює такі завдання:

Під «Законом народів» я розумію особливу політичну концепцію права і справедливости, яка звертається до принципів і норм міжнародного права і практики. Я вживатиму термін «Товариство народів» стосовно всіх тих народів, які будують свої відносини на ідеалах і принципах Закону народів. Ці народи мають власні внутрішні уряди, які можуть бути конституційними ліберальними демократіями або ж неліберальними, але добропорядними урядами. У цій книжці я розглядаю те, як зміст Закону народів можна розвинути з ліберальної ідеї справедливости, подібної, але загальнішої, ніж ідея, яку в книжці «Теорія справедливости» (1971) я назвав справедливість як чесність (в ориґіналі італійською). Ця ідея справедливости ґрунтується на відомій ідеї суспільної угоди, й ті процедури, що виконуються перед вибором і затвердженням принципів права й справедливости, певною мірою однакові у внутрішньому та міжнародному житті». [с. 3–4]

У Ровлзовому світі народи поділяються на п’ять типів: 1) розсудливі ліберальні народи; 2) добропорядні ієрархічні народи; 3) беззаконні держави; 4) суспільства, пригнічені несприятливими умовами; 5) милосердні абсолютистські режими. Розсудливі ліберальні народи, стверджує Ровлз, формуватимуть Закон народів, більшою або меншою мірою наближений до того, який розсудливі індивіди сформували б на самому початку.

Закон народів складають вісім засад:

1) Народи є вільними і незалежними, і їхню свободу та незалежність мають поважати інші народи.

2) Народи мають дотримуватися угод і обіцянок.

3) Народи є рівними, зокрема, рівними сторонами угод, що...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!