Тимоті Снайдер
Червень 2009

Нацистська діялектика смерти

Mark Mazower, Hitler’s Empire. Nazi rule in Occupied Europe, London: Allen Lane, 2008; London: Penguin, 2009.

Чи може націоналіст збудувати імперію?1 Сполучені Штати на чолі з Джорджем Бушем-молодшим захопили Ірак, обороняючи демократію, хоча для будь-якої представницької влади Іраку цілком природним було чинити опір іноземній окупації. Путінова Росія намагається накинути свою волю Україні під приводом захисту права на національне самовизначення, водночас заперечуючи існування українців як окремої нації. Китайський режим модернізує Тибет, водночас демонструючи свою національну зверхність. Усе це приклади імперської політики режимів, які є націоналістичними за суттю і які поширюють націоналізм у світі. Українська національна ідентичність стає як ніколи чітко окресленою. Тибетські протести поширюються з міст на провінцію. Американська окупація врешті таки побудує іракську націю, оскільки неминуче виведення військ створює героїчний міт про опір ворогові. Це мовби у відомому висловлюванні Ісаї Берліна: притиснута додолу гілка люто шмагає, коли її відпускають.

А чи може націоналіст збудувати імперію, винищивши місцеве населення на загарбаних землях? У книжці «Гітлерова імперія: нацистський режим в окупованій Европі» Марк Мазовер показує, що саме це й планував здійснити Адольф Гітлер. Він мріяв про імперію на теренах Польщі, Білорусі, України та на заході Росії без тамтешнього корінного населення. Після того, як п’ятдесят мільйонів слов’ян та євреїв мали бути знищені чи депортовані, як це зроблено з «червоношкірими індіянцями» у Північній Америці (це порівняння самого Гітлера), вільні німецькі селяни змогли б отримати свій «життєвий простір» («Lebensraum») на Сході. (Американцям мого покоління з державних телевізійних каналів відомо, що історія нашої країни – це насправді історія пошуку «вільного простору» на заході.) Як останнім часом наголошують у німецьких наукових колах, і Мазовер майстерно це доводить, Гітлер та райхсфюрер СС Гайнрих Гімлер розраховували отримати блискавичну перемогу над Червоною Армією на Сході, після чого винищити євреїв та слов’ян – поляків, росіян, українців, білорусів. До німецької окупації Совєтського Союзу та під час неї нацисти проєктували сільськогосподарські колонії, щоби заселити німцями спустошені та знелюднені землі.

У Мазоверовій книжці йдеться про дві імперії: мітичну, яку Гітлер і його поплічники уявляли собі на Сході та намагалися створити, напавши 1941 року на Совєтський Союз; і реальну, складену із земель, що їх німці анексували та контролювали після аншлюсу Австрії в 1938 році. У ґрунтовному дослідженні реальної імперії Мазовер ставить собі за мету докладно проаналізувати німецькі цілі та подати детальний опис подій, які відбувалися тоді в усіх европейських країнах, що їх окупували німецькі війська. Він дуже добре досягає цієї мети, порушуючи та розкриваючи теми, які відображають реалії німецької окупації: онімечення, колаборантство, опір, стан культури. Незважаючи на те, що ці тематичні розділи є дуже динамічними, стан, у якому пере бувала більшість окупованих країн, був стабільно спокійний. Мазовер звертає увагу на загострення певного внутрішнього конфлікту в період від 1938 по 1941 рік, коли німці зрозуміли, що завоювання створюють проблеми, які можна вирішити тільки через наступні завоювання. Наприклад, коли 1939 року було знищено польську державу, під німецькою владою опинилися мільйони євреїв. Після завоювання в 1940 році Франції з’являється спосіб розв’язати те, що нацисти називали «єврейською проблемою»: депортація на Мадаґаскар, який належав Франції. Але здійснити це було неможливо, бо Британія заблокувала морські шляхи. Отже, після швидкої та переможної війни в 1940 році «остаточний розв’язок єврейського питання» мав набути якоїсь іншої форми на Сході.

Схід був тим місцем мітичної імперії, де ця та інші проблеми мали би вирішитися. Описуючи політику Німеччини в реальній імперії, Мазовер докладно зупиняється на страхітливому плані, зреалізованому тільки почасти: проєкті зліквідування Совєтського Союзу й Польщі та винищення більшости їхнього населення. Сотні тисяч поляків справді було депортовано, інтеліґенцію знищували, а польську столицю було спалено вщент. Громадяни Совєтського Союзу помирали від голоду, щоб забезпечити продовольством Німеччину.

Цю політику реалізували під час блокади Лєнінграда, окупації Києва та під сторожовими вежами жахливих таборів для військовополонених. Після війни тих, хто виживе, належало депортувати за Урал або знищити. Дехто мав залишитися або для подальшого онімечення, або як рабська сила на будівництві німецьких поселень та інфраструктури. Міста задумано зрівняти із землею і весь Схід здеіндустріялізувати. Горді німецькі селяни мали би захищати свій новий життєвий простір за неприступними оборонними валами або за ошатними парканчиками. Як зазначає Мазовер, Гімлер працював над ландшафтним дизайном.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!