Вадим Дивнич
Вересень 2005

Непохитна відданість непорушним традиціям

Нагадаємо читачам «Критики», що навесні цього року група фахівців, об’єднаних спільною працею в рамках проекту «Лабораторія наукового перекладу» (функцією якого є експертний аналіз якости україномовних перекладів наукової літератури з европейських мов), зініціювала звернення до тодішнього віце-прем’єра з гуманітарних питань Миколи Томенка із закликом звернути увагу на проблему реформування української ортографії та посприяти поновленню нормальної роботи Національної комісії з питань правопису, спаралізованої виведенням із її складу провідних фахівців-лінґвістів. Листа, під яким на той час стояло 130 підписів (повний список див. на сайті «Лабораторії наукового перекладу», www.pereklad.kiev.ua), «Критика» надрукувала в квітневому числі (с. 35). На той час п. Томенко вже встиг оприлюднити свою особисту позицію щодо порушених у зверненні питань, і підстав сподіватися успішного розв’язання проблеми його вислови давали мало. Однак те, що нова владна верхівка декларувала відкритість і прозорість, схиляло до того, щоби нарешті пов’язати свої сподіванки з чесною дискусією, а не прихильною чи неприхильною чиновницькою волею. Тепер, після відставки тодішніх урядовців, гіпотезувати щодо того, чи були вони готові дотримуватися власних декларацій у цьому конкретному питанні й рівною мірою прислухатися до прихильників і противників реформи, є справою марною; натомість оцінити позицію функціонерів, що перетривали кілька чи й кільканадцять попередніх урядів і мають небезпідставну надію перетривати всі наступні, зайвим не буде.

Одна з авторів листа, термінознавець Ольга Кочерга, передала до «Критики» відповідь, що надійшла від Української національної комісії з питань правопису за підписом її секретаря, кандидата філологічних наук Л.Л.Шевченко.

Ініціаторам звернення щодо проблем українського правопису

За дорученням секретаріату Кабінету міністрів України розглянуто Ваш лист щодо правописних проблем. У зв’язку з цим інформуємо Вас, що робота Української національної комісії триває майже 15 років. Причина цього лежить як у складності завдання виробити правописні норми, максимально прийнятні для громадян різних регіонів України, так і в тому, що зазначена Комісія змінювала свій склад та підпорядкування. Нинішній склад Комісії в особі завідувачів кафедр та наукових відділів представляє всі провідні вищі навчальні заклади та мовознавчі академічні інститути України. На сьогоднішній день Комісією підготовлено і ухвалено нову редакцію «Українського правопису», видання якого покликано припинити дискусії на правописні теми.

Нам імпонує Ваша глибока зацікавленість проблемами української мови, у зв’язку з чим зичимо Вам подальших творчих успіхів.

З повагою,

кандидат філологічних наук

секретар Української національної комісії

і питань правопису Л.Л.Шевченко

Як бачимо, совдепівській манері спускати з високих кабінетів листи трудящим задля вживання заходів саме тим чиновникам, чия плідна діяльність ті листи спричинила, немає альтернативи. Пишучи в райвиконком про те, що водогінні труби течуть, подвір’я не метене три тижні, у під’їздах смердить котами і не тільки, а викликаний із ЖЕКу сантехнік не впізнає унітаза через перманентний нетверезий стан, ви ж розуміли, що вашого листа врешті-решт саме у вашому ЖЕКу й «розглянуть»? І відпишуть, що всі працівники вищої та середньої ланки житлово-комунального господарства мають вищу та середню технічну освіту, ліквідація заборгованости за комунальні послуги є першочерговим громадянським обов’язком, а ЖЕК № 007 створено в 1964 році й тепер він називається ЖЕУ, в зв’язку з чим бажаємо вам якомога подальших епістолярних успіхів. Ну, а дістати відповідь щодо правописних проектів/проєктів ви звідки сподіваєтеся? То от вам відписка комісарів від правопису: пишіть-пишіть. Комісія напружено працює над Вашими малахольними зауваженнями й невдовзі поставить крапку у Ваших подальших творчих дискусіях. 15 років не минули для нас даремно, ми нарешті встановили глибоку і принципову різницю між громадянами, які говорять по-українському, живучи в Донецьку, і громадянами, які говорять по-українському, живучи в Тернополі. Напружившись іще, ми з’ясували також різницю між громадянами, які не говорять по-українському, живучи в Луганську, і громадянами, які не говорять по-українському, живучи у Львові. І незабаром наше складне, але остаточне й непомильне рішення зробить щасливими їх усіх і максимально втішить реґіони України.

Щоправда, не все так добре у нашому домі, є деякі недоліки: окремим прохвесорам нудно, і вони замахнулися на святе – на Традицію. Зажадали соціялізм писати соціялізмом, унаслідок чого комісія змінила склад і підпорядкування. Кількох прохвесорів при цьому недолічилися, але швидко замінили: у нас у Незалежній Україні навіть з академіками проблем нема, що вже казати за проффесуру. Так що позиція наша сильна як ніколи, бо арґументація прихильників реформування – сміховинна. От, мовляв, Фрейда треба всупереч традиції писати Фройдом, а чому? Ви не повірите. Вони кажуть, що він і справді Фройд.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!