Олексій Зарецький
Червень 2004

Ностальгія за совком

Слівцем совок, утвореним, зрозуміло, з назви держави Советский Союз, у добу пізнього застою та перебудови стали позначати і саму державу з її суспільним устроєм – Совок, і її мешканця з його ментальністю – совок. Тривкі уявлення мільйонів людей про Радянський Союз як про щось велике, майже неосяжне (одна шоста земної кулі, безкраї простори Сибіру та Півночі), спроможне розвиватися і зростати (радянська людина підкорює космос, ідеї соціялізму ширяться світом, все більше людей у світі вивчає російську мову), парадоксально співіснують із не менш тривкими асоціяціями слова совок зі словом сміття.

* * *

Відмінності сучасної України від радянської республіки у складі СРСР достатньо очевидні. Інша доба, інший час, нові ідеї, віяння, сподівання, проблеми, є відчуття історичного шансу. Немає глибоко закоріненого очікування, що суспільство перетвориться на одноманітну сіру масу – нову історичну спільноту, радянський народ, і наступить стан гомеостазу – комунізм. Нині людей майже не судять за погляди, не замикають до психіятричних лікарень. Але на зміну цьому прийшли, ніби в опанованих диктатурами латиноамериканських країнах, зникнення людей чи замахи у під’їздах або ж підозрілі нещасні випадки.

Будь-яка владна корпорація, в тому числі держава, вдається до пропаґандивних заходів із метою створити позитивний образ самої себе, своєї політичної сили та державної ідеології. Прикладів можна подавати безліч, довільно поводячись із хронологією та географією. Згадаймо Тацитові свідчення про те, як Ґай Юлій Цезар, зосередивши у своїх руках величезну абсолютну владу, прискіпливо дбав про свій імідж демократа й систематично провадив популістські заходи; чи софістиковані дискурсивні маневри, які здійснював під час Вотерґейтського скандалу президент США Ричард Ніксон; чи пропаґандивні схеми, якими послуговувалася Марґарет Тетчер, прагнучи представити своїх опонентів – рух проти збільшення ядерних арсеналів – марґіналами.

У посттоталітарній Україні, яка успадкувала від тоталітарного СРСР деякі особливості тоталітаризму, наприклад, спроби контролювати думки та поведінку засобами мови, теж функціонує певна система політичної пропаґанди, реалізована через ЗМІ. Вочевидь маємо справу не з активною ініціятивою, а з фраґментами тоталітарного світогляду й політично-адміністративної практики. Владна корпорація в Україні та її пропаґандисти переконані, що свідомість формується мовними засобами, і вдаються до старих схем, силкуючися з допомогою маніпулювання словами насадити конформізм і «правильне мислення», взаконити чи приховати помилкові або зумовлені корупцією дії. Наприклад, хитання державного курсу, неоковирні жорсткі тактичні маневри вони хотіли би подати як виважену та продуману політику, стратегію, підпорядковану національним інтересам.

І здається, є підстави говорити про схожість політичного дискурсу сучасної України на той, що панував у пізній УРСР. (Назвімо цей час епохою Володимира Щербицького, застерігши, що політику в сучасному і загальновизнаному значенні цього слова провадив тоді тільки чисельно невеликий центр у Москві – політбюро та секретаріят ЦК КПРС на чолі з генеральним секретарем, отож, якщо говорити про політичний стиль чи засоби маніпулювання мовою, то йдеться радше про феномен Лєоніда Брєжнєва.) Помпезне, моторошне, сталінське пішло в небуття, але совкове залишилося. В сучасному політичному дискурсі вже нема тем розвинутого соціялізму, комунізму, боротьби за мир, але багато які теми трансформувалися: постійно чуємо про плани, програми, забезпечення продовольством. Боротьба проти міжнародного імперіялізму представлена нині дискурсивним блоком про якісь іноземні впливи, про те, що в Европейському Союзі нас не розуміють, що ми самі собі дамо раду тощо. Змінився стиль. Нема монументалізму, колосальности звершень. Бачимо натомість мімікрію, формування близького, приземленого...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!